Ліцензія МОН України, наказ № 116-л від 02.06.2017 р.

Манодж Бхарті: «Індійська філософія як осмислення»

Дата: 30.10.2017 | Рубрика: Новини

Кафедра філософії КНУКіМ та Кафедра історії філософії Філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка провели другу частину сьомого науково-методичного семінару «Лексикографія ключових філософських термінів санскриту», що був присвячений вивченню базових термінів індійської філософії. Почесним гостем та співдоповідачем на семінарі був Надзвичайний та Повноважний Посол Індії в Україні пан Манодж Кумар Бхарті. Студенти КНУКіМ уже мали можливість поспілкуватися з паном Послом ( http://kf.knukim.edu.ua/77-zustrich-iz-nadzvichajnim-i-povnovazhnim-poslom-indiji-v-ukrajini.html) як дипломатом, глибоко освіченою, всебічно ерудованою особистістю та майстерним оратором.

На семінарі були присутні викладачі різних кафедр КНУКіМ (Кафедри філософії, Кафедри зв’язків з громадськістю і журналістики), магістри КНУКіМ, студенти Факультету журналістики і міжнародних відносин КНУКіМ, викладачі Кафедри історії філософії філософського факультету, студенти, магістри та аспіранти філософського факультету КНУ ім. Шевченка, співробітники Інституту філософії НАН України, Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, представники навчальних духовних закладів Києва.

Захід став продовженням навчально-методичних семінарів, які організовує Кафедра історії філософії КНУ. Уже двічі поспіль співорганізатором такого семінару є Кафедра філософії КНУКіМ.

На семінарі студенти та магістри КНУКіМ отримали досвід наукового спілкування; глибше познайомилися з релігійно-філософською культурою Індії, яка, за висловом Марка Твена, є колискою світової цивілізації; отримали можливість попрактикуватися у володінні англійською мовою, адже пан Посол виступав саме англійською; а студенти-міжнародники отримали чудовий приклад того, яким має бути міжнародник – людиною глибоко освіченою і патріотичною, так закоханою у власну культуру і достеменно з нею знайомою, що вміє цікаво і доступно донести це знання людям інших культур.

Відкрив зібрання проректор з науково-педагогічної роботи КНУ ім. Тараса Шевченка, кандидат філософських наук, професор Володимир Анатолійович Бугров. Він привітав учасників семінару від імені ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора філософських наук Леоніда Васильовича Губерського, вказав на важливість проведення таких наукових та навчальних зібрань, побажав учасникам плідної роботи. Згадавши давньогрецького філософа Платона, який відзначав, що радість від спілкування є найвищою радістю у житті, Володимир Анатолійович побажав учасникам відчути цю найбільшу насолоду у процесі роботи.

На семінарі були розглянуті та обговорені базові терміни індійської філософії, інтерес до якої з кожним роком зростає в українському та західноєвропейському науковому дискурсі, зацікавленість у якій є досить високою серед української молоді. Як зазначив Надзвичайний та Повноважний Посол Індії в Україні пан Манодж Кумар Бхарті наприкінці попередньої зустрічі з учасниками семінару (http://kf.knukim.edu.ua/86-indijska-filosofiya-nauka-chi-religiya.html), знайомство з глибинами індійської філософії слід розпочинати із розгляду медитації – вивчення терміну, знайомства з практикою та осмислення отриманої у такий спосіб інформації. Тож саме із долучення до таємниць медитації розпочали учасники семінару свою роботу.

Медитація (лат. мeditatio, санскр. ध्यान (dhyAna), як відзначила співдоповідач та модератор зібрання, кандидат філософських наук, доцент Кафедри історії філософії філософського факультету КНУ ім. Т. Шевченка Ганна Василівна Гнатовська, – це низка психопрактик, ключовою особливістю яких є споглядальне та граничне зосередження. Терміном «медитація» переважно позначають здобуття трансперсонального досвіду в релігійно-філософських ученнях, у якому думка з’єднується з предметом цієї думки.

Надзвичайний та Повноважний Посол Індії в Україні пан Манодж Кумар Бхарті зазначив, що «індійська філософія базується на осмисленні через філософію певного досвіду, у той час як західноєвропейська філософія є науковою роботою, у якій всі знання роз’яснюються через філософію». Але знати й осмислювати – це різні речі. Осмислення – це таке знання, яке здобувається під час медитації. Індійська філософія виходить за рамки того, що ми можемо роз’яснити словами. Термін медитація – філософський термін, але він виходить за рамки філософії. Медитація – це шлях до здобуття абсолютної правди, до якої існують різні шляхи: через християнство, іслам, індуїзм, буддизм тощо. Тож медитація, на думку пана Посла, присутня у кожній релігії.

Даршана (від दर्शन, darzana – бачити, бачене) – термін, що використовується як синонім до терміну індійська філософія і термін для позначення окремих напрямків філософування в індійській традиції. Даршани пояснюють і навчають, як звільнитися від сансари (коловертя життя). Учень отримує від учителя не догматичні пояснення, а допомогу для досягнення власного бачення очевидності істини. Головним першоджерелом кожної даршани є сутра, створена її засновником. Ключових даршан в індійській філософії 6, і ще є 3, які не визнають авторитету Вед і тому вважаються неортодоксальними даршанами. Ганна Василівна Гнатовська влучно зазначила, що такі школи індійської філософії як чарвака і локаята не потребують для передачі знань гуру (духовного вчителя), тож якщо даршана є особистим баченням, яке відкрилося вчителю і тим, чому він навчає учнів, то чарвака і локаята не є даршаною, якщо ж ці вчення вважати даршаною, то даршана – це не тільки бачення того, як досягти інтелектуального знання, але й інтелектуальна позиція скепсису щодо такого знання.

Особливо цікавим було обговорення таких взаємопов’язаних термінів індійської філософії як атман та брахман.

Атман (від आत्मन्, Atman – дихати, «сам себе сам з собою», «самість») – одна з найважливіших категорій в історії філософії Індії, яку здебільшого пояснюють як: чисте я, дух, самість або індивідуальна особистість чи особистісний початок. Атман – це те, що є суб’єктом реінкарнації. Тож постає питання: яка міра індивідуальності притаманна атману? Атман – це індивідуальність суб’єкту чи суб’єктивність індивідуального начала? Роздумами над цим питанням перейнялися присутні. Стосунок між атманом і брагманом – основа розвитку даршани веданта, а концепція анатманвади стала рушійною для постання філософії буддизму.

Брагман (від ब्रह्मन्, brahmANDa – бог, Абсолютний Дух, найвища реальність) – один із найзначущіших термінів в історії філософії Індії. Переважно для його пояснення вживають поняття: Бог (у розумінні авраамічних релігій), Абсолютна Особистість, достеменна реальність, абсолютна єдність. Брагман висловлює трансцендентне і він цікавить веданту як підстава для розуміння атману.

Надзвичайний та Повноважний Посол Індії в Україні пан Манодж Кумар Бхарті зазначив, що в індійській філософії існує дві взаємовиключні точки зору щодо єдності брахмана та атмана. Перша стверджує неподвійність, тотожність цих понять. Друга навпаки обґрунтовує їх відмінність, її можна умовно назвати «подвійність». Індійська філософія позначається словом «даршана», що у перекладі із санскриту означає «бачити; бачене; те, що ви бачите». Бачення двовимірного світу із тривимірного (про аналогію з кількомамірними світами йшла мова у виступі пана Посла під час попередньої зустрічі з учасниками семінару) не може замінити ніяке знання; філософія – це не знання, а бачення. Про філософію як бачення йде мова в упанішадах. Існує 108 упанішад і лише 11 з них є вагомими, найважливішою вважається Mandukya Upanishad, що містить у собі всього 12 віршів. Пан Посол роздав присутнім текст цієї упанішади, надрукований на санскриті та в англійському перекладі. Особливу духовну цінність, на його думку, має сьомий вірш Mandukya Upanishad. Його зміст пан Посол переповів присутнім, скориставшись притчею про короля Джанаха, батька Сіти, що вийшла заміж за бога Рамана.

Одного разу, коли король Джанах спав, охорона повідомила, що на його королівство напав інший король. Джанах скликає всіх своїх помічників і оголошує про своє рішення – воювати та захищати своє королівство. В одній із битв його важко поранили і взяли в полон, привезли до іншого короля, того, що розпочав війну. Король-переможець забирає у Джанаха все, що той має, але лишає йому життя, щоправда, з однією умовою – він повинен жити в іншому королівстві. Джанах в тому іншому королівстві, де він змушений відтепер жити, жебракує і дуже потерпає від негараздів життя. Якось він побачив чергу за  їжею, яку роздають немічним і стає в неї. Черга була неймовірно велика, і саме перед Джанахом закінчується їжа, лишається лише юшка. Джанах бере її, і коли геть знесиленими руками він підносить чашку з тією юшкою до рота, підлітає птах і випиває всю юшку. Король у відчаї плаче… У цей момент його чіпає охоронець: «Чого ви плачете?», – виявилося, що це був сон. І король задумався: де була правда? Те, чи інше? Саме з цим питанням він звертається до всіх у королівстві. Всі думають, що король зійшов з розуму, бо від нього тільки і чути: правда те, чи те?» Одного разу король зустрів мудреця Аштавакра, який дав йому відповідь на його питання. Аштавакра сказав: «Саме ти і є правда, а не ті стани, які ти пережив».

Пан Посол розповів присутнім про чотири стани, у яких ми живемо: стан бадьорості waker (у ньому ми дивимося на світ, в цьому стані людина ігнорує атман і робить помилки); стан сну, коли нам сняться сни, dreamer, тут ми теж ігноруємо атман і робимо помилки); стан сліпого спання, skeper, глибокого сну, під час якого нічого не сниться, тут ми ще ігноруємо атман але вже не робимо помилок; і стан глибокої медитації, стан саматхи, у цьому стані нас не можна побачити, почути, про нас не можна подумати, це перебування в іншому вимірі. Ту ми не ігноруємо атман і не робимо помилок. Це і є атман, те, що підсвічує нас у всіх станах. Атман можна побачити через саматхи (стан глибокої медитації). На рівні саматхи наші атмани тотожні. Хоча, зазначив пан Посол, прихильники теорії нетотожності, про яку він на початку згадував, з цим твердженням би не погодилися. Нічого не знаючи про цей стан, ми робимо помилку і відокремлюємо його від інших станів.

Щоб пояснити стан саматхи, пан Манодж Бхарті скористався риторичним питанням: уявімо собі золоту брошку, золотий ланцюжок та золоту каблучку. Але що таке золото саме по собі?

Знайомство з індійською філософією, зазначив він, потребує трьох етапів: вивчення, аналізу та осмислення. Шановний гість запропонував присутнім осмислити почуте на семінарі.

Катерина Михайлівна Кириленко, завідувач Кафедри філософії КНУКіМ, поцікавилася у пана Посла, яке місце в системі індійської освіти посідає вивчення даршани, чи навчають цьому осмисленню в школах та університетах. Пан Манодж Бхарті зазначив, що це знання не є основою індійської освіти, але є базою індійської національної свідомості. Цьому не вчать у школах, цьому навчають в сім’ях, це знання передається з покоління в покоління як основа світобачення, світосприйняття та світорозуміння. Разом з тим даршана є предметом вивчення у вищій школі та в спеціалізованих духовних навчальних закладах.

Даршана (індійська філософія) спрямована на пізнання атману, якиий відкривається людині у стані глибокої медитації (саматхи). Атман підпорядковується дії закону карми. Тож для цілісного розуміння індійської релігійно-філософської культури, на думку пана Посла, було б доречно більш детально розглянути поняття карми на наступному семінарі.

Надзвичайний та Повноважний Посол Індії в Україні пан Манодж Кумар Бхарті не лише майстерно передав присутнім інформацію для роздумів, але і досвід осмислення глибинного знання, подарував радість відчуття в собі глибини філософських істин.

Закінчилася зустріч обговоренням з паном Послом почутого та фотосесією на згадку. А студенти-міжнародники мали унікальну нагоду домовитися про подальшу співпрацю з Посольством Індії в Україні, зокрема, проходження на базі посольства стажування. Адже навчання у КНУКіМ є професійно орієнтованим, студенти не лише здобувають академічну освіту, але й отримують старт для свого становлення як майбутніх фахівців. А викладачі всіх кафедр університету створюють належні умови для формування їх професійної ідентичності.

Контакти