«Лише слова не знають смерті»

Дата: 16.03.2015 | Рубрика: Новини

У Київському національному університеті культури і мистецтв відбувся вечір пам’яті до 40 днів із дня відходу у вічність Кузьми Скрябіна.

IMG_8743

Ця історія розпочалась одразу після трагічного ДТП, 2 лютого 2015 року… Першокурсниця КНУКіМ Вікторія Рощина, будучи фанаткою творчості Кузьми вирішила, що спогади про Андрія Кузьменка мають жити в серцях його шанувальників і друзів.

Ця дівчинка, – розповідає Юрій Крук, адмінсклад оргкомітету події, – Вікторія Рощина, підійшла до мене відразу в той день і каже: «Ти знаєш, що сталося. Я дуже поважаю цю людину, я – його фанатка і я хочу зробити вечір пам’яті Андрія Скрябіна, щоб вшанувати його творчу діяльність». Захід три рази переносився, щось вдавалось, щось не дуже, але сьогодні ми з вами тут і разом з нами прийшли вшанувати пам’ять Кузьми люди, які були дуже важливі в його житті, і він для них був дуже важливий. Це Володимир Бебешко і гурт «Пающіє труси». Вони більше, ніж друзі…

Такими словами відкрився квартирник пам’яті, присвячений Кузьмі Скрябіну. Незважаючи на те, що пари давно закінчились, 224 аудиторія вишу була переповнена. Гості сиділи у проходах, на сходах, стояли обабіч сцени. Сідали просто на підлогу поруч із просценіумом.

IMG_8765 IMG_8762

…2 лютого, після того, як в засобах ЗМІ повідомили про загибель Кузьми, у Вікторії виникла ідея провести вечір пам’яті творчості Кузьми. Вона звернулась до Юри Крука, як представника Студентського профкому університету, і почали думати над форматом вечора. Спочатку планували зробити у стилі квартирника, але за відгуками студентів зрозуміли, що бажаючих прийти і вшанувати пам’ять Кузьми буде дуже багато. Тому квартирник почав обростати новими ідеями і переріс в повномасштабну режисерську постановку з темою квартирника в основі, де глядач стає учасником того, що відбувається на сцені.

–       Я була справжньою фанаткою Кузьми, – продовжує вступне слово Вікторія, ідейна натхненниця, – його пісні слухала з дитинства, зараз слухаю і буду продовжувати слухати, бо вони ніколи не старіють. Ми зробили цей вечір пам’яті, тому що для нас це величезна втрата. Готували його від усієї душі і з усією повагою до цієї людини.

IMG_8752

Голова студентського профкому Юлія Харечко добавила:

–       Звичайно, ми відразу відізвались на пропозицію Вікторії. Коли ми готували афіші і реклами до цього заходу, взяли фото, де Кузьма сміється, де він щасливий, і, коли мені щось не вдавалось, я дивилась на це фото і мені здавалось, що він каже: «чуваки, все буде добре, не партесь!». Сьогодні тут зібрались всі свої, прийшли найближчі друзі. Ми запрошували багатьох, але через те, що захід перенісся, то наша сьогоднішня зустріч співпала з гастролями Тіни Кароль і Святослава Вакарчука, і вони не змогли приїхати. Нам дуже приємно, що ви всі зараз з нами і вшановуєте пам’ять цієї людини з великої букви.

Дійство почалось із репортажного матеріалу, з новин, в яких повідомляють про ДТП, в яке потрапила машина Андрія Кузьменка.

Людина, яка надихала багатьох людей, яка своїми творами дарувала їм своєрідну філософію життя, внутрішнє світло і бажання жити далі. Людина, яка говорила про життя, про патріотизм, про те, що життя має свої складності. Але говорила про це без зайвого пафосу, справжньо, щиро. Такі люди, здається, мають жити вічно. І такою людиною був Кузьма.

IMG_8870

Вікторія – студентка 1 курсу режисури шоу-бізнесу. До її ініціативи долучилися студенти старших курсів кафедр шоу-бізнесу, зв’язків з громадськістю та реклами, комп’ютерних наук, факультетів музичного і хореографічного мистецтва.

Концепцію квартирника майбутні працівники шоу-бізнесу від оформлення сцени до сценарію розробляли професійно. Детально продумали  почерговість номерів, постановку та ідею кожного з них. Спеціально були відзняті бліц-репортажі про творчість та особистість А. Кузьменка.

Студенти кафедри режисури шоу-бізнесу зв’язались із менеджерами знаменитих друзів Кузьми. Серед запрошених були: Тіна Кароль, гурт «Океан Ельзи», Володимир Бебешко, гурт «Пающіє труси».

Одною із ключових складових концепції заходу був банер фотографії Кузьми, який складався із двох частин одного портрету. Частини банеру були розділені білим тлом (стінкою, яку обклеїли білим папером). Ідея, за словами організаторів, до них прийшла одночасно. На білому тлі посередині виконавці записували цитати з пісень Кузьми, як думки Скрябіна, що символізувало те, що відбувається в його голові.

IMG_8757 IMG_8824 IMG_8825

Верхнє світло було вимкнене, сцену освітлювали свічки, винесені учасниками постановки. Зазвучав рояль і студентка факультету музичного мистецтва виконала кавер пісні Насті Каменської  «Ты ушла» перероблену на «Ти пішов».

IMG_8897

На екрані, над банером, проектували відео з бліцами про Кузьму. Випадкові перехожі намагались охарактеризувати артиста, вони згадували улюблені пісні, рядки з пісень, проекти, кліпи.

IMG_8895

Більшість опитаних відзначило справжність Скрябіна. Адже він мав талант бути справжнім, а також готовність дарувати цю справжність іншим через свою творчість. Справжніх любити дуже просто, бо такі люди ходять з розгорнутою душею і готові прийняти кожного, і кожного готові підтримати. Вони самі спалахують за пару секунд і запалюють всіх довкола.

IMG_8806 IMG_8808

Мірилом артиста є зал. А зал, який прийшов на квартирник, хором виконував пісні артиста, аплодував в такт пісням і «дихав» в єдиному ритмі.

Виконавці номерів, виходячи на сцену, докручували лампочки на проводці, яка була основою композиції сценічного оформлення, засвічуючи їх.  А світло, що з’являлось від лампочок символізувало вплив творчості альтернативного музиканта, яка запалювала світло всередині людей.

IMG_8821 IMG_8826 IMG_8834

Прозвучали такі відомі хіти, як «Старі фотографії», «Ніжно, не ніжно», «Мумітроль», «Спи собі сама», «Ти кудись вниз», «Парасолі», «Мам», «Нас кинули», «Мовчати».

IMG_8840 IMG_8841 IMG_8849 IMG_8856 IMG_8860 IMG_8862

Кульмінацією дійства стала пісня «Ти ще відкриєш очі», яку Руслана присвятила Кузьмі. Ліхтарики погасли, символізуючи гибель артиста, але в кінці вони знову загорілись означуючи те, що світло, яке дарував Кузьма тепер будуть нести його пісні.

IMG_8889 IMG_8892 IMG_8894

Заключним номером квартирника пам’яті було спільне виконання учасниками дійства пісні Кузьми «Сам собі країна», під який був продемонстрований танцювальний номер із синіми та жовтими прапорами.

IMG_8900 IMG_8914 IMG_8922

Під цей номер зал встав і аплодував в такт пісні. Прозвучало «Слава Україні» і зал відповів: «Героям Слава».

IMG_8926

Бурхливими аплодисментами зал привітав Володимира Бебешка.

–       Я би не хотів, щоб сьогодні звучали такі слова, як «був Кузьма», «писав Кузьма». Він є. Повірте мені, він дуже зараз тішиться, радіє і бачить звідти, як ми тут у вузькому колі співаємо його пісні.

Я хотів би вам трохи розповісти такі ексклюзивні моменти, які не знає ніхто. Тільки я, він і дівчата з гурту.

Хотілось би вам розказати, що не зразу стають такими зірками, яким він став. Починалося все зовсім інакше.

…Років 20 тому я приїхав у Новояворівськ на гастролі. Якщо хтось пам’ятає, то були такі брати Гадюкіни і сестричка Віка. Ми приїхали в Новояворівськ і дали успішний концерт. Якісь там хлопці на гальорці дуже скакали, дуже їм це подобалось. Після концерту до мене підійшов двохметровий сором’язливий хлопець з такими кучерями страшними, і каже: «нам так сподобалось, такий гарний український панк був, а ви не могли б зайти з нами до підвалу, там у нас є студія під назвою «Спати», дуже б хотіли, щоб ви послухали, що ми граємо». Я кажу: «та звичайно, які проблеми». Він повів мене в якісь катакомби, в будинок культури, в якийсь підвал, схожий на бомбосховище. І там сиділи хлопці, якісь там баняки стояли навіть не барабани, якісь гітари. Вони заграли дуже цікаву альтернативну музику. Я так послухав і кажу: «ого! хлопці, то, напевне, має місце бути». І я зрозумів, що у цього хлопця є смак. Тому що Андрій слухав не ту музику, яка тоді була на радіо і телебаченні, а то була совкова музика, естрадна. Він виховувався на фірмовій музиці – слухав польське радіо, західну музику. І це давало йому наснагу і вишуканий музичний смак. Розумієте?! І ви, напевне, помітили, що його всі пісні є фірмові. Там нема нічого зайвого. Вони всі дуже відверті і щирі.

Отож кажу: «слухай, хлопець, тобі тут в підвалі не гоже сидіти, в тебе є талант і тобі треба пробиватися далі». Давай приїжджай до Львова, я тоді працював на студії Лева, там була і Руслана. Я збирав кращі сили, які були в Україні. Він приїхав, заспівав мені першу пісню «Птахи», якщо пам’ятаєте. Я послухав і кажу: «давай записувати!». Ми записали з ним 6 чи 7 речей, і я зрозумів, що це майбутнє. Майбутнє сучасної пісні, яке має місце бути. Потім було простіше, він переїхав до Києва, почав писати цикл пісень, вони мені дуже подобались. Це була дуже цікава альтернативна музика. Але то було дійсно такий український «Депеш мод». Більше популярності Андрій  здобув у проекті «Шанс», де ми разом з ним працювали.

Ви знаєте, дуже хотілося б розповісти про один пласт його творчості, про який ніхто не знає. Андрій мені наказав це розказати. Ви знаєте, я не можу похвалитись тим, що Кузьму крутили багато по телевізору чи по радіо.

Погодьтесь, дуже мало крутили.

Бо наше телебачення, як завжди, якусь фігню крутить. Безнадійно.

Хоча я маю надію, що скоро щось зміниться. Але поки що це – безнадійно.

Ну його це не дратувало. Він і так популярна людина: був, є і буде. Але йому це було не дуже приємно. І тому у нього ще був пласт, про який ніхто не знає, де він виражав свій протест проти цього. Це був такий цикл пісень «Злий Репер Зеник». То це, як би він сказав, «жестяк».

Потім ми, разом з ним, створили гурт «Пающіє труси». До сих пір ніхто, напевне, не знає, що ПТ – це такий український музичний десант, який був закинутий до ворожої країни, робив свою справу, і робить до сих пір.

Тому давайте про Андрія не казати, що він був. Він є і буде, і справа Андрія буде продовжена, його пісні будуть все одно лунати і житимуть довго.  Бо це, дійсно, харизматична людина, він зробив в українську культуру свій внесок. Це ніколи не зможе забутись. І, маємо надію, що українська культура скоро буде на 100% по телебаченню і радіо, а не 10%, як зараз.

Ви знаєте, про творчість Кузьми завжди є, що говорити, бо 20 травня в Палаці Спорту буде концерт, де будуть зібрані всі українські артисти, які виконуватимуть його пісні. Всі, хто з ним працював. Концерт через 2 місяці, а популярність така, що квитків вже нема сьогодні. Я навіть не знаю, як друзів туди провести.

Тут багато говорили який він є. То він є справжній і дуже веселий. Коли він з’являвся у програмі «Шанс», то я йшов на роботу з таким настроєм, що там буде Кузьма і це буде дуже класно, дуже весело. Він сильно імпровізував і створював настрій за одну секунду.

Тому, головне, щоб дійсно не забути його творчість, щоб його пісні співали і передавали з покоління в покоління…

І справді, Кузьма буде жити доти, доки живуть його пісні. Бо його пам’ять у вічності безсумнівна.

Про це свідчило бажання виконавців його пісень відтворити його пісні максимально якісно, створити особливу атмосферу і передати настрій кожного творіння улюбленого Скрябіна.

Наскрізною ідеєю квартирника прозвучав заклик «…жити так, щоби Кузьмі не було встидно за нас».

Фундамент оргкомітету склали: Вікторія Рощина, Юрій Крук та Тетяна Супиченко за підтримки голови студентського профкому Юлії Харечко та студентського парламенту.

IMG_8931 IMG_8935

Контакти
Email: abiturient_knukim@ukr.net
Тел.: (044) 285-44-03, 285-43-86
Факс: (044) 285-85-27