Код щастя українців: соціально-психологічні ресурси життєстійкості
Із нагоди Всеукраїнського дня психолога в університеті культури відбувся ІІІ Міжнародний науково-практичний workshop «Код щастя українців: соціально-психологічні ресурси життєстійкості» за участі українських, американських та європейських експертів, психологів, істориків, медиків, філософів, науковців, студентів і їхніх педагогів.
Мета заходу:
– гармонізація та синхронізація світового досвіду позитивної психології;
– популяризація серед молоді наукового знання про щастя.
Модераторкою події стала завідувачка кафедри психології, керівниця Соціально-психологічного центру КНУКіМ, докторка психологічних наук, професорка Людмила Просандєєва, яка у співпраці з колегами, науково-педагогічними працівниками кафедри, організувала конференцію.
Напрями, які пропонувались до обговорення:
- Щастя, історія та культура;
- Сучасна філософія щастя;
- Щастя, якість життя та демократичне суспільство;
- Фактори щастя в основі життєстійкості особистості;
- Щастя крізь призму медицини та психологічного благополуччя.
Відкрив міжнародний воркшоп доктор педагогічних наук, професор, президент Київського національного університету культури і мистецтв Михайло Поплавський.
«Вітаю всіх із нагоди відкриття конференції «Код щастя українців: соціально-психологічні ресурси життєстійкості». Важливо і приємно, що в такий складний час ми думаємо про щастя. Не очікуємо його, а робимо важливі кроки не тільки для його переживання, а й для відчуття щастя іншими.
Моя формула щастя, якою я з радістю поділюся з вами – «Емоційний інтелект з творчо-прикладним характером». Будьте емоційними, дивіться з оптимізмом у майбутнє, тренуйте свій інтелект, реалізовуйте свої здорові творчі амбіції та український гонор.
Зрозумійте, чого ви хочете і робіть це краще за інших. Ви є режисером свого життя – перетворіть його на шедевр і будьте щасливі!».
Кандидат історичних наук, професор, ректор Київського університету культури Володимир Пилипів зазначив, що щастя людини полягає в чомусь очевидному: в удачі, задоволенні, пошані, достатку тощо. Щастя – це те ж саме, що благополучне змістовне життя.
Тому питання про щастя – це не просто питання про те, як бути щасливим, задоволеним або навіть доброчесним, а перш за все в тому, до чого людині слід прагнути. В науці існує визначення щастя як «моральної свідомості, що позначає такий стан людини, який відповідає найбільшій внутрішній задоволеності умовами свого буття, повноті та свідомості життя, здійсненню свого людського призначення». Як і мрія, щастя є чуттєво-емоційною формою ідеалу, але на відміну від неї означає не устремління особистості, а практичне виконання цих устремлінь. Поняття щастя не лише характеризує певну емоцію або конкретний стан людини, але й виражає уявлення про те, яким має бути все життя людини, що саме для неї є цінним і значущим. Залежно від того, як тлумачиться сенс людського життя, розуміється і зміст щастя. Тому феномен щастя носить ціннісний характер.
Модераторка заходу, докторка психологічних наук, професорка Людмила Просандєєва привітала всіх учасників: «Дорогі друзі! Любі студенти! Наша зустріч проходить символічно в приміщенні лабораторії щастя з ініціативи кафедри психології та Соціально-психологічного центру КНУКіМ. Численні науки вивчали питання, «Що ж таке щастя?» Це і філософія, і етика, і психологія, і історія, і навіть медицина. Скільки віршів і пісень було присвячено цьому загадковому відчуттю… Проте чіткого формулювання щастя немає й досі, адже кожен розуміє його по-своєму. Щастя і надалі залишалося невичерпним джерелом для гармонії, натхнення, творчості і сприятливого розвитку людей. Тож для ефективного вивчення феномену щастя обов’язково потрібен міждисциплінарний підхід. Сучасні автори підкреслюють, що щастя людини врешті визначається трьома факторами: генетикою 50%, життєвими обставинами 10%, та свідомими вчинками 40%. Дослідження показали, що Фінляндія шостий рік поспіль визнається найщасливішою країною у світі. На другому і третьому місцях опинилися Данія та Ісландія, на четвертому – Ізраїль. За багатьма показниками саме Данія очолює рейтинг країн за красивим рівнем життя. Тут один із найнижчих показників рівня злочинності і один з найвищих – з безпеки життя. Згідно з останніми дослідженнями до рейтингу комфортного життя країн входять також Німеччина, Канада, Австралія, Швейцарія та Нова Зеландія.
У кожного з нас своє розуміння щастя. Для когось – це любов, спокій, матеріальний статок, для когось – допомога іншим. Щастя індивідуальне для кожної людини. Одного рецепту щастя бути не може. Проте в основі щастя – завжди міститься позитивне ставлення до життя.
На перший погляд, війна і щастя – несумісні феномени людського буття. Неможливо відчувати щастя, коли майже щодня гинуть українські діти, зазнають тортур українські військовополонені та цивільне населення на окупованих територіях, коли росія перетворює на руїну українські міста. Одним із найвагоміших факторів, який забезпечує українцям відчуття щастя під час війни є зростання солідарності. Ця війна є «свята» для українців, які сьогодні демонструють резильєнтність, (психологічну опірність). Більшість українців впевнені: ми вистоїмо і обов’язково переможемо, адже через всі важкі випробування ми проходимо разом, і це є об’єднуючим фактором. Єдність відчувається і на рівні міжнародної спільноти, і на рівні української нації, і на рівні міжособистісних контактів людей. Наша велика мета, наша місія сьогодні – це формування демократичної української державності і громадянського суспільства, розвиток свобод, створення всіх умов для процвітання, краси і успіху, а значить – щасливого життя українців».
Розгорнулись дискусія та обговорення актуальних проблем психологічного здоров’я людини в умовах війни, зокрема:
– гострого емоційного стресу під час війни
– профілактики негативних психологічних станів і посттравматичного стресового розладу
– підвищення самоефективності та стресостійкості, створення безпечного освітнього онлайн-середовища, розвиток креативності особистості студента
– резильєнтності українців.
У дискусії взяли участь воїни ЗСУ, волонтери, спікери Pratt Institute (Нью-Йорк, США), Ukrainische Freie Universität München (Мюнхен, Німеччина), Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Вищої школи фінансів і управління (Варшава, Польща), Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, Київського національного університету культури і мистецтв, Київського університету культури, Національного університету «Львівська політехніка», ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України, Київського університету імені Бориса Грінченка, Національного університету оборони України, Національного авіаційного університету.
Ph. D., Professor, School of Information and Library Science, Pratt Institute (New York, USA) Ірен Лопатовська, долучившись до обговорення, розповіла про прихисток українців у США і надання їм комплексної допомоги та психологічної підтримки.
«Допомагаючи українцям у США, ми часто замислюємося над тим, які можуть бути психологічні наслідки пережитого. Адже війна і щастя – несумісні поняття. Чи можуть українці в цей складний час відчувати себе щасливими? Чи мають право усміхатися, співати, танцювати, радіти? Війна – це завжди важко, боляче і страшно. Кожен українець переживає свій особистий травмуючий досвід, у всіх українців це відкликається індивідуально.
У США надається комплексна допомога українським біженцям, особливо здійснюється психологічна підтримка тим особам, які мають посттравматичний стресовий розлад внаслідок військових дій. Українці, які отримали гуманітарний пароль для в’їзду до США у проміжку між 24 лютого 2022-го року та 30 вересня 2023-го року, мають право на державні виплати та доступ до соціальних і психологічних послуг у разі звернення до Офісу з переселення біженців. Спілкуючись сьогодні з українськими біженцями, ми спостерігаємо, що коли українці перебували на межі між життям і смертю, й усвідомлювали, що кожен день може стати останнім, в них спостерігався глибокий процес переоцінки життєвих цінностей».
Консультаційно-психологічна служба при профспілках активно працює з громадянами України. Створення послуг для дітей і жінок з Маріуполя, Кривого Рогу, Харкова є важливим кроком у підвищенні доступності допомоги. Така допомога здійснюється маленьким українцям, які перебувають сьогодні в місті Афіни. Цікаві розвиваючі тренінги – це, насамперед, захоплюючі ігри і вправи, які дозволяють кожній дитині розкритися і вчать колективній взаємодії.
Психологічна допомога від профспілок Греції – це безоплатна підтримка для українців, які потребують психологічного захисту через війну».
Діна Шульженко, докторка психологічних наук, професорка Ukrainische Freie Universität München, поділилась власними думками щодо порушеної проблематики.
«Війна – це травмуюча подія для свідомості кожної людини. Через цю важку травму в українця, якому боляче, можуть виникати різні конфлікти не тільки з близькими людьми, а й із самим собою. Більшість українців зараз глибоко травмовані і перебувають у стані серйозної психологічної кризи. Внутрішні конфлікти пригнічуються колективними травмами. Чимало українців перебувають у стані афекту, адже навколо багато переживань, стресу, а це ще більше може запустити тригери, які призведуть до зростання напруги та конфліктів. Як же жити і знаходити щастя під час війни? Передусім, за будь-яких обставин ми не повинні втрачати надію. Це те, що закладено в українців історично – жага до відбудови та розвитку».
Валентин Моляко, дійсний член НАПН України, доктор психологічних наук, завідувач лабораторії психології творчості, професор Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, зауважив: «Ми завжди були схильними до асиміляції пісенності, поетичності усіх інших народів – і близьких, і не дуже близьких сусідів. Справа, звичайно, не тільки в тому, що як спадкоємці Київської Русі ми маємо генетичні здібності до опанування практично усіма слов’янськими мовами. Наша культура встановлювала й більш віддалені мости, завдяки яким до нас завжди знаходили дорогу і Шекспір, і Данте, і Гейне, і Гюго. Багатомовність нашого народу – це наша загальна обдарованість, а сягати до вершин поезії своєї й зарубіжної, це означає стимулювати нашу загальну й індивідуальну – кожного з нас – обдарованість. Бо ж хіба можуть бути сумніви, що саме поезія один з найнадійніших індикаторів таланту – таланту авторів і таланту читачів».
Cергій Величанський, актор, соціолог культури, засновник клубу гумористичної імпровізації, автор концепції Improvision, засновник програми ТЕАМproviz, воїн ЗСУ, висловив переконання, що щастя часто переплітається із випробуваннями долі.
«Щастя – це спосіб мислення, сприйняття себе й світу. Відчуття щастя і цінності життя може співіснувати з болем, випробуваннями й труднощами. Продовжувати жити – це перемога. Необхідно піклуватися про свій психоемоційний стан, це надасть сили й наснаги для підтримки себе та інших. Наприклад, залучення до волонтерства збереже психічне і фізичне здоров’я, потрібно намагатися бути корисним, де можливо».
Олег Хміляр, начальник кафедри суспільних наук, полковник, доктор психологічних наук, професор Національного університету оборони України, поділився формулою успіху стоїків, яких нині, на його думку, чимало серед сучасників: «Шукаючи рецепт психічної стійкості завжди варто звертатися до постатей, незламність духу яких не згасає крізь віки. Такими по праву вважаються стоїки. Особистість, яка сповідує стиль життя стоїків, кардинально різниться від інших: вона сприймає загрозу (кризу) як випробування, можливість проявити свої найкращі властивості. До людини, яка ніколи не переживала нещастя, римський філософ-стоїк Сенека відчував жалість. Адже нещастя – це випробування. Не переживаючи випробувань, людина не знатиме своїх можливостей, рівня власної сміливості, стратегії дій у ситуації смертельної небезпеки. Вона не знатиме чи зможе регулювати свою поведінку й допомогти іншим, чи зможе витримати складнощі бою та зберегти гідність, не змінюючи переконань.
Формула успіху стоїків коріниться в умінні відділити те, що ми можемо змінити, від того, чого ми змінити не можемо. «Головне завдання в житті, насправді, просте: визначити й розділити речі, – наголошує стоїк Епіктет. – Це дасть мені змогу чітко сказати собі, що є зовнішнє й тому не залежить від мене, а що є вибором, який дійсно від мене залежить. Де тоді мені шукати добро і зло? Не в зовнішньому, оскільки воно не підвладно мені, а в мені самому, в моєму власному виборі». Ідеалом стоїцизму є мудрець, який досягнув душевної незворушності. Він завжди діє у злагоді із природним законом, відповідно до накреслень долі».
Валентина Волошина, докторка психологічних наук, професорка кафедри теоретичної та консультативної психології факультету психології Українського державного університету імені М.П. Драгоманова, зосередила увагу учасників воркшопу на понятті щастя, яке для багатьох набуло чітких обрисів і стало стимулом до життя.
«Понад три роки поспіль українці перебувають у ситуації кризової перебудови власного процесу життєдіяльності. Ситуація невизначеності, яка розпочалася у 2014 році, продовжилась пандемією COVID-19 і посилилась широкомасштабним вторгненням російського агресора, суттєво вплинула на аксіологічний та деонтологічний потенціал особистості. Переоцінка цінностей відбулась на кожному з ієрархічних рівнів особистісної самореалізації та самоактуалізації українців. На власному досвіді українське суспільство переконалось в істинності слів Л. Кучми, що «Україна не росія» і впевнилось в тому, що Україна є центром Європи, аксіології, деонтології, інтелектуальності, стресостійкості, життєстійкості, функціональності, ідейності, креативності тощо. Українці з гідністю боронять право на існування української нації й української державності: на фронті, в процесі реформування держави, освіти, медицини, економіки тощо.
Чи маємо ми, українці, право говорити сьогодні про щастя? Безперечно, так! Атитюд щасливої перспективи для кожного з нас слугує містком у майбутнє, а, відтак, щастя як потенціал бажаного майбутнього, перспективи відродження і розвитку новітньої Європейської України слугує стимулом до життя.
За останній час уявлення про особистісне щастя перестало бути абстрактним поняттям. Воно набуло чітких обрисів у збереженні життя рідних, у відсутності бомбардувань, у можливостях офлайн-освіти, повноцінного харчування і належного медичного догляду. Мабуть, розуміння щастя варто співвідносити з поняттям благополуччя у професійній, інтелектуальній, соціальній, мотиваційно-поведінковій та емоційно-вольовій сфері особистості. Коли аксіологічні виміри особистості знаходять проєктивне відображення в її процесі життєдіяльності. А відтак детермінують інтерес до життя, буденності, творення майбутнього».
Ольга Красницька, кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри суспільних наук Національного університету оборони України, представила доповідь на тему «Думати інакше: від викладача-початківця до лідера».
«Усі ми з вами були студентами, слухачами, відвідували лекції, конференції, проходили онлайн-курси, брали участь у вебінарах. Ми мали змогу чути багатьох лекторів, викладачів, тренерів. Водночас певний відсоток із них нам був зовсім не цікавий, ще деякий – можна слухати, на щастя, були й такі, які вражали, викликали активний інтерес і запам’ятовувалися на все життя, або коли одна лекція показувала інший світ, інші підходи, формувала інший образ і викладача, і заняття, і процесу навчання. Тут же постало запитання, хто такий справжній лідер? Саймон Сінек у своїй праці «Справжні лідери їдять останніми» зазначає, що це той, хто сміливо поривається назустріч невідомому й запрошує із собою в майбутнє. Справжній викладач – лідер сьогодні, він буде і лідером завтра! Його завдання – підготувати лідерів майбутнього! Більшість і науковців, і керівників різних ланок зазначають, що лідер – людина, яка веде за собою. Отже, усе починається з наших думок, уявлень, бажань, прагнень. Ми самі вирішуємо, ким хочемо стати і яких вершин досягнути. На наше переконання, викладач ще на початку свого науково-педагогічного шляху повинен спрямувати себе до певних горизонтів, повсякчас їх розширюючи й просуваючись вперед. Він має навчитися думати інакше, щоб стати кращим, лідером серед лідерів і готувати майбутніх лідерів. Щоденна робота над собою допоможе виробити особливий погляд на речі, щоденні зусилля принесуть результат, а найголовніше – результат його студентам (слухачам), нові виклики створять нові можливості. Лідерство – це відповідальність. Відповідальність – означає робити те, що правильно й потрібно».
Інга Шерешкова, підполковник, ад’юнкт кафедри морально-психологічного забезпечення дій військ Національного університету оборони України, розповіла про інтернет-меми як майданчик з обміну індивідуальними змістами.
«Спрямована проти України та українства людиноненависницька російська неоімперська або рашистська пропаганда і така сама практика віроломної, спочатку гібридної, а потім широкомасштабної війни росії проти України й українського народу вимагає від людини застосування різних способів конструктивного та безпечного опанування життєвих труднощів.
Намагаючись здобути стабільність і захищеність у таких екстремальних життєвих умовах людина, спираючись на внутрішні та зовнішні ресурси, відшукує індивідуальний шлях ефективного життєвого балансування. Таким шляхом у важкі часи російсько-української війни для багатьох стало створення та споглядання інтернет-мемів. Психологічна особливість мемів полягає у тому, що вони завжди характеризуються недомовленістю, яка забезпечує включення індивідуального досвіду, який заповнює смислові прогалини. Тому меми виступають майданчиком, на якому відбувається обмін індивідуальними змістами.
Зараз посилюється увага до україномовного контенту і як наслідок з’являються наші українські меми, що сигналізує про збільшення культурної самобутності. Крім цього, українські меми еволюціонують – зникають сексистські та принизливі, більшість стають схожими на мистецтво, якісними та глибокими, відшліфованими внутрішньою цензурою їх авторів. Українські меми мають здатність об’єднувати людей навколо спільних сенсів та відіграють роль маркера «свій – чужий»».
Анжеліка Кокарева, кандидатка педагогічних наук, доцентка, заступниця декана з наукової та міжнародної діяльності Національного авіаційного університету, вважає, що щастя для кожної людини індивідуальне явище.
«Щастя – це стан емоційного благополуччя та задоволення життям. Але воно може бути викликано різними речами, такими, як досягнення особистих цілей, гарні взаємини з людьми, фізичний комфорт, задоволення від роботи або хобі, здоров’я і багато того, чого прагне людина. Зрозуміти, що таке щастя складно, це явища духовного життя людини, поняття щастя для кожної людини індивідуально. Одним щастям здається чеснота, іншим – розсудливість, третім – відома мудрість, а іншим все це разом або що-небудь одне в з’єднанні із задоволенням, або не без участі задоволення, є й такі, що включають в поняття щастя і зовнішнє, добробут. Це може бути пов’язано з індивідуальними цінностями, життєвим досвідом та багатьма іншими факторами».
Сергій Бєлавін, кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології факультету психології, соціальної роботи та спеціальної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, розповів про ресурси та помилки в подоланні життєвої кризи.
«Життєві кризи являють собою іманентну властивість людського буття. Криза за своєю сутністю є точкою біфуркації, перехідним етапом від однієї ролі до іншої. Цей перехід супроводжується низкою психічних феноменів: фрустрація минулого – бажання повернути все «як було», фрустрація майбутнього – бажання щоб «усе нарешті закінчилось», фрустрація без певного часового спрямування.
Ресурсами у подоланні кризових станів є:
- близьке оточення людини – вся людська екзистенція обертається навколо соціальності, а відтак сім’ї та близьких друзів
- щоденні рутинні справи є способом не втратити зв’язок із собою та оточуючим святом.
Віктор Франкл, коли писав про перебування у концентраційному таборі, зазначав, що першими зламалися ті, хто вірив, що скоро все закінчиться, за ними йдуть ті, хто не вірив, що це колись закінчиться, вижили ті, хто зосередився на власних діях сьогодення».
Тетяна Бєлавіна, старший науковий співробітник, кандидатка психологічних наук, доцентка кафедри психології та особистісного розвитку ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України, визначила роль ресурсного потенціалу людини у виборі копінг-стратегії.
«У складний період, в якому зараз перебуває українське суспільство, здійснюється психотравмувальний вплив на соціум у широкому сенсі і на певну особистість, зокрема. Ми маємо чітко усвідомлювати, наскільки важлива роль здатності людини до життєстійкості, роль її духовного потенціалу, її можливості звертатися до власних ресурсів, оптимізму, позитивного настрою, віри в майбутнє, його планування тощо. Соціальний кризовий стан суспільства має певні об’єктивні та суб’єктивні наслідки».
Людмила Поліщук, кандидатка культурології, доцентка, декан факультету івент-менеджменту і шоу-бізнесу Київського національного університету культури і мистецтв, презентувала доповідь «Мистецтво знаходити щастя: секрети данського хюге».
«Щастя – головна мета і сенс життя людини. Всі ми, незалежно від місця народження, виховання, рівня освіти, мови спілкування, намагаємося віднайти і розгадати секрети, коди, формули щастя.
Секрети щастя цікавлять як пересічних людей, так і науковців, уряди багатьох країн світу. Під егідою ООН щорічно проводиться опитування у 150-ти країнах світу щодо задоволення життям, щастя і добробуту населення, на основі якого формується звіт «World Happiness Report». Серед країн, що традиційно потрапляють до першої п’ятірки найщасливіших людей світу, Данія. Саме в цій країні функціонує Інститут дослідження щастя, який займається вивченням добробуту, щастя та якості життя, визначає причини й наслідки людського щастя, розробляє рекомендації щодо покращення життя людей у всьому світі.
У данців є особлива наука – як бути щасливими – філософія «хюге», інтерес світової спільноти до якої щорічно зростає. Хюге розглядається як культурний феномен, що позначає особливу атмосферу та душевний комфорт. Це стиль життя данців, що базується на вмінні жити «тут і зараз», вмінні насолоджуватися найдрібнішими подіями життя, вмінні бути вдячними».
Олена Гончарова, докторка культурології, професорка кафедри музейного менеджменту Київського національного університету культури і мистецтв, ознайомила із проєктом «Віртуальний музей», створеного кафедралами для збереження культурної спадщини України.
«Людина стає щасливою, коли має творчу, фахову, соціальну, особисту самореалізацію.
Підготовка фахівців інноваційного типу визначена Законом України «Про вищу освіту» як головне завдання наукового, творчого, якісного, інноваційного вищого навчального закладу. Це потребує апробації та впровадження якісних, інноваційних освітніх технологій. Запропонований аргумент об’єднується з трактуванням якості вищої освіти, згідно з яким характеристики фахівця-випускника та чинники формування цього результату залежать від освіти, змісту, методики, організації та технології навчання. Інформаційні технології мають істотну першість у ХХІ ст. Уміння критично працювати з датабазами, базами даних (інформаційна грамотність) та медіаграмотність є необхідною основою формування професійної компетентності фахівця та критичною складовою інформаційної культури викладача».
Олена Костюченко, докторка психологічних наук, професорка кафедри психології Київського національного університету культури і мистецтв, консультант Соціально-психологічного центру КНУКіМ, розглянула ресурси щасливості.
«Переживання щасливості, як особливий внутрішній життєвий процес, як тотальне явище охоплює різні сфери проявів людини (енергетичну, фізичну, соматичну, психофізіологічну, когнітивну, афективну, особистісну, соціальну, духовну). Розуміння психологічного феномену особистого щастя представлено в позитивній (М. Селіґмен, Ч. Снайдер, А. Бандура, Д. Гілберт, Д. Гайдт, Е. Десі, Е. Дінер) і гуманістичній (Г. Олпорт, А. Маслоу, К. Роджерс) психології, розглядається переважним чином, як переживання задоволеності життям, що охоплює в собі як оцінку перебігу життєвого процесу, так і інтенсивність емоційного забарвлення».
Марина Бриль, кандидатка психологічних наук, доцентка кафедри психології Київського національного університету культури і мистецтв поінформувала, як змінити стратегію виживання на стратегію розвитку.
«Сучасний науковий дискурс свідчить про неухильну тенденцію до зростання очікувань відносно забезпечення гуманітарними технологіями міцності й непорушності виробничого, суспільного і духовного життя людини, його сприяння: поєднанню цілей і цінностей, наповненню соціальних дій сенсами, формуванню праксеологічного ставлення до світу. Здатність людини виступати автором власного життя, вибудовувати його за культурно зумовленими, але все ж власними програмами є однією з ключових характеристик зрілої особистості. Творення себе є найважливішим атрибутом суб’єкта. Отже, самопроєктування – здатність особистості діяти, виходячи із власного задуму, проєкту відносно свого майбутнього (життєвий проєкт) та власної особистості (особистісний проєкт). Самопроєктування базується на інтерпретації та осмисленні попереднього особистого і соціокультурного досвіду шляхом занурення у соціокультурний дискурсивний простір та створенні власного смислового простору».
Особливе бачення щастя крізь призму феномену читання виклав у власному дослідженні доктор наук із соціальних комунікацій, старший науковий співробітник, генеральний директор Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого Олег Сербін.
«Враховуючи розуміння багатьох можливостей прояву та усвідомлення щастя, для нас, бібліотекарів, в першу чергу найважливішим є бачення щастя крізь призму феномену читання.
Саме читання дозволяє людині занурюватись у нові емоції, фантазії, здобувати нові знання та теоретичні підвалини практичних навичок, відкривати для себе горизонти і будувати плани. Все те, що, так чи інакше, робить людину щасливою.
В цей складний час, час війни проти українського народу і всього українського, ми як ніколи відчуваємо потребу у таких емоціях. Наш проєкт «Бібліотека українського воїна» спрямований саме на те, щоб захисники України мали змогу відчути енергію живого слова та духовності книги. Ми, бібліотекарі, таким чином, намагаємось поділитися тією частинкою щастя, яку несе в собі сюжет книжки, тематика підручника чи зміст посібника. Кожен знаходить для себе потрібне, щоб, порелаксувавши в читанні, мати змогу з новими силами і натхненням рухатись вперед – наближаючи нашу спільну Перемогу! Читайте, друзі, і щастя неодмінно огорне вас своїм теплом та увагою!»
У фіналі воркшопу Вілена Воронова, кандидатка наук із соціальних комунікацій, доцентка кафедри зв’язків з громадськістю і журналістики Київського національного університету культури і мистецтв, політичний психолог, координаторка Соціально-психологічного центру КНУКіМ, проаналізувала формулу щастя, зокрема, її управлінський аспект.
«Важливим напрямом аналізу суб’єктивних уявлень про щастя, «щасливе життя», які є визначальними в процесі формування індивідуальної життєвої траєкторії, став психологічний. Представниками сучасної психологічної науки щастя досліджується, насамперед, як «стан людини, який відповідає найбільшій внутрішній задоволеності умовами свого буття, повноті й осмисленості життя, здійсненню свого людського призначення». Особливо результативними є підходи до вивчення концепту у позитивній психології, один із провідних представників якої М. Селігман виокремив три найбільш актуальні напрями розвитку досліджень: позитивні емоції та суб’єктивне відчуття щастя; позитивні риси характеру людини; соціальні структури, які уможливлюють розвиток людини й досягнення нею щастя. Він є автором позитивістського п’ятиелементного конструкту щастя – PERMA (позитивні емоції (рositive emotion), взаємодія (еngagement), відносини (relationships), сенс (мeaning) та досягнення (аchievement)».
Презентувавши наукові підходи в дослідженні коду щастя українців, учасники міжнародного воркшопу дійшли висновку, що єдиного рецепту бути щасливими не існує, у кожного власне осмислення і відчуття, але головний секрет щастя криється в позитивному ставленні до життя.
Більш детально із науковими працями українських та європейських експертів і фахівців, які брали участь у заході, можна ознайомитись у збірнику матеріалів ІІІ Міжнародного науково-практичного воркшопу «Код щастя українців: соціально-психологічні ресурси життєстійкості».