Великодні традиції українського народу
У межах багаторічної плідної співпраці Університету культури з Національним музеєм народної архітектури та побуту України на факультеті готельно-ресторанного і туристичного бізнесу відбувся культурно-мистецький захід, присвячений великоднім традиціям. Запрошеними спікерами були Вадим Назаренко, історик, науковий співробітник, завідувач експозиційного відділу «Карпати» Національного музею народної архітектури та побуту України, та Вікторія Філь, наукова співробітниця Національного музею народної архітектури та побуту України, майстриня, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Захід розпочався з лекторію від Вадима Назаренка на тему «Що ми знаємо про те, як в минулому святкували Великдень».
Історик повідав, які джерела розповідають нам про святкування Великодня в минулому; обрядові традиції та християнські звичаї; якими раніше пекли паски і як приготувати їх за рецептом ХVIII століття; наскільки нинішній великодній стіл схожий на той, який був кілька років тому; як було колись і як зараз; як церква хотіла, щоб святкували люди, і як відбувалось насправді.
Вадим зазначив, що перша згадка України в літописах датована 1187 роком. Саме у «Іпатіївському літописі» міститься «Київський літопис», який оповідає про смерть 18 квітня 1187 році Переяславського князя Володимира Глібовича. У Києві на Великдень викочували гармати і робили залпи порохом без заряду. А вже у 18-19 сторіччі стає більше детальних описів святкування, з’являється відображення в живописі.
«Перший склад великоднього кошика нам залишив Опанас Шафонський, син сотника Чернігівського полку. Туди входили: паска, запечене ягня або порося, обов’язково ковбаси або вироби з м’ясних субпродуктів, сіль і хліб, сир», – говорить ментор.
Вадим поділився зі студентами і рецептами пасок, які були в минулому. «Всі давні відомі рецепти пасок 18-19 століття дивують. У них було багато прянощів. Пшениці тоді сіяли небагато і білого хліба відповідно було не вдосталь, його їли переважно на свята (пироги на Різдво, паску на свята, коровай на весілля). Інші дні споживали житній хліб».
За словами пана Вадима, у рецептурі першої паски початковим етапом було приготування опари, яка складалась із 6 ложок висівок, залитих кип’ятком, розчиненого у теплій воді меду, 20 г дріжджів. Через 12 годин відціджували рідину, потім додавали борошно і 12\20 яєць (з 20 яєць виходить дуже жовта паска), 6 ложок тростинного цукру і вершкове масло, дрібку розтертого шафрану, імбир, корицю, мускатний горіх. Це тісто замішувалось і випікалось.
«Паска – здобний хліб, який готувався з великою кількістю прянощів. Це був показник достатку і заможності. Рис тоді коштував дуже дешево. А хліб і зерно – дорожче й відповідно елітніше.
Микола Маркевич у своїй праці за 1860 рік описав інший рецепт паски: біле борошно, молоко, дріжджі, мед (еліта додавала цукор), багато яєць (50 жовтків), велика кількість вершкового масла», – сказав В. Назаренко.
Вадим зауважив, що Великдень – це свято Воскресіння Господнього, перемоги життя над смертю. Ключовий момент християнської релігії. Церква ж часто негативно реагувала на деякі звичаї та обряди, яких дотримувались люди.
«Не варто підмінювати свято Великодня суперечками, що можна/що не можна. Це свято весни, яке відкривало господарський сезон для більшості населення. Велике свято, коли збирається вся родина. Але це не означає, що потрібно бути надзвичайно канонічними і не робити певних винятків. Так як у нас змінюється й адаптується все із часом, так було і тоді», – наголошує спікер.
Після лекторію Вадима Назаренка та кави-брейку захід продовжився практичним майстер-класом із писанкарства від Вікторії Філь.
Пані Вікторія відзначила, що писанка – це насамперед символ, який має подвійне значення: яйце саме по собі символізує життя; малюнки на писанці є складним набором символів, завдяки чому писанка перетворюється на магічний оберіг. Саме тому писанки не варили, не їли і не бавилися ними у «битки».
Символічне значення мали і кольори писанок. Найдавнішими вважаються червоні писанки, адже саме червоний є кольором Воскресіння, жертовності і водночас добра. Зелені писанки означали пробудження природи, надію на багатий врожай, чорні – символізували потойбіччя, а також все невідоме. Жовтий – символ тепла і радості, блакитний – води, неба і здоров’я. Білий колір ототожнювався з вирієм, у якому перебувають душі померлих.
Молодь факультету готельно-ресторанного і туристичного бізнесу завдяки майстрині дізналась всі тонкощі писанкарства та навчилась створювати справжні українські писанки.
