Телефони для абітурієнтів: (095) 663-76-20, (068) 285-44-00

ПСИХОЛОГІЯ ПЕРЕЖИВАННЯ ВІЙНИ: ДОСВІД УКРАЇНИ

Дата: 10.06.2022 | Рубрика: Новини

В Університеті культури відбувся Міжнародний науково-практичний workshop «ПСИХОЛОГІЯ ПЕРЕЖИВАННЯ ВІЙНИ: ДОСВІД УКРАЇНИ» за участі українських та європейських експертів.

Модератором події стала завідувач кафедри психології, керівник Соціально-психологічного центру КНУКіМ, доктор психологічних наук, професор Людмила Просандєєва, яка у співпраці з колегами, науково-педагогічними працівниками кафедри, організувала конференцію.

Розгорнулись дискусія та обговорення актуальних проблем психологічного здоров’я людини в умовах війни, зокрема:

  • гострого емоційного стресу у дітей і дорослих
  • профілактика негативних психологічних станів і посттравматичного стресового розладу
  • підвищення самоефективності та стресостійкості, формування довіри викладача і студента, створення безпечного освітнього онлайн-середовища, розвиток креативності особистості студента.

У дискусії взяли участь воїни ЗСУ, волонтери, спікери Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, UKRAINISCHE FREIE UNIVERSITÄT m. München (Українського вільного університету м. Мюнхен (Німеччина), Вищої школи фінансів і управління в м. Варшава (Польща).

Відкрила міжнародний воркшоп доктор психологічних наук, професор Людмила Просандєєва, яка привітала всіх його учасників: «Дорогі друзі! Любі студенти! Наша зустріч проходить з ініціативи кафедри психології КНУКіМ. У ці дні, коли ми з вами вражені тими подіями, які були в Харкові, Києві, Бучі, Маріуполі, Гостомелі, всіма кадрами пережитого ми розуміємо, що ми як країна (як велика українська спільнота) проходимо через дуже важкі випробування, про які не могли навіть уявити.

З іншого боку ми перебуваємо в центрі уваги всього світу як країна-лідер, як країна, що без перебільшення може вплинути на архітектоніку всього геополітичного устрою. Дуже важливо розуміти, що наше покликання – перемогти в цій війні, – відродитися, відновити міста, відродити наші душі. Ми маємо бути народом, який, пройшовши через усі ці випробування, став сильнішим і мудрішим. Змінюються наші цінності, духовні пріоритети, з’являються вміння бути вдячними, будувати глибокі стосунки. Із кожним днем війни ми все більше усвідомлюємо, що нас чекає тривалий процес відновлення… Ми маємо зберегти свою цілісність і захистити себе від психотравматичного впливу війни. У цілому сьогодні українці демонструють певну резільєнтність (стійкість, опірність), єдність, солідарність, у нас є відчуття, що ця війна свята, ми боремося за наші цінності, і це є фактором підтримки, бо ми проходимо через усе це разом! Втрата близьких, здоров’я, домашніх улюбленців, житла, майна, попереднього соціального статусу, переїзди, розлука з рідними, емоційна напруга від новин. Війна принесла багато болю і залишила болючі рани у наших серцях. Як наслідок може виникати емоційна реакція страждання на ці втрати, з’являються різні соматичні реакції (серцевий біль, тиск, порушення сну, безпричинна злість, гнів). Важливо пам’ятати, що більшість цих реакцій є цілком нормальними, і ці рани можна зцілити. Сьогодні існують дуже надійні і результативні методики, які можуть допомогти впоратися і відновитися. На думку психологів, результативність таких методик 80 відсотків – і це дуже високий показник їх ефективності. У житті кожної людини бувають особливі хвилини, хочеться, щоб хтось сильніший і мудріший з’явився поруч і допоміг.

Тож пропоную п’ять ефективних психологічних порад, які допоможуть справитися зі стресовими розладами:

  1. Усвідом власні унікальність і неповторність (що в мені є такого, чого немає в інших!), розвивай і зміцнюй їх.
  2. Навчись говорити «ні», чітко виставляючи пріоритети в житті, важливо зосередитися і зрозуміти: потрібно-непотрібно, важливо-неважливо, добре-пагано. Не витрачай сил і часу на зайве!
  3. Розвивай оптимізм і могутність бажань, не втрачай віри, адже шанс є завжди! Пам’ятай – мріяти дуже корисно. Віднайди свою клавішу балансу, ту психологічну рівновагу, оптимальну співзвучність, узгоджену єдність різних психологічних сторін. Саме у стані балансу приймаються найоптимальніші рішення, приходить мудрість, відновлюється зв’язок зі своїм «Я», з’являється інтуїція і ресурс.
  4. Будь сміливим! Відпускай стрес! Витягуй свої крила, в якому б вони стані не були… Роби те, що тобі подобається, роби щосили, вперто і завзято. Зрозумій себе, свій ресурс і енергію, виходь із зони комфорту, красиво поєднуючи «хочу-можу-потрібно», знайди свою силу і впотужнюй її!
  5. Розвивай свою толерантність до невизначенності та змін, щоб уникнути зайвої тривоги. Світ стає все більш небередбачуваним.

Неможливо все контролювати, тому намагайся спокійно проаналізувати і усвідомити найцінніший дар на Землі – енергію свого життя і відкрити джерело своєї сили.
Хочу подякувати нашим міжнародним і вітчизняним експертам, які щиро діяляться з нами надійними та дуже ефективними порадами і психологічними інструментами, що допоможуть усім бажаючим впоратися зі стресовими розладами і відновитися. Користуйтесь, черпайте і підтримуйте одне одного словом, знаннями, теплом своїх сердець».

Maja Pollack, волонтер, активна громадська діячка Польщі, експерт з культурних цінностей, представила доповідь «Гуманітарна допомога українцям у Польщі». Фахівчиня наголосила, що Польща стала першою країною, куди приїхали українці, втікаючи від російських ракет, які в ніч проти 24 лютого розкроїли небо і немов блискавицею вдарили по мирних містах України. Вже у перші дні війни на українсько-польскому кордоні сусідня країна оперативно організувала гуманітарну допомогу для громадян України, які після цинічного нападу росії змушені були покинути Батьківщину.

Польща зустрічала українців гарячими напоями, солодощами, безкоштовним житлом і теплими речами. Подбали і про дитяче харчування, а також засоби гігієнти. Одразу після прибуття автобусів до польського пункту пропуску прикордонники підносили для українських пасажирів воду та випічку.

У залі проходження паспортного кордону також прикордонники частували українців солодощами. На так званому «гуманітарному пункті» чергували групи прикордонників, які стежили за порядком і надавали допомогу за потреби. Крім того, на КПП були облаштовані місця обігріву, де багато людей зустрічали українців.

Від початку повномасштабної війни психологічну допомогу в Польщі отримують переважно діти і молодь. Серед тих, хто потребує психологічної підтримки, є молоді люди, які борються з травмами, посттравматичним синдромом та тривожними розладами. Також у дітей і молоді з’являються нічні кошмари, панічні атаки.

Наприклад, якщо проїжджає машина швидкої допомоги з увімкненою сиреною, то українська малеча на дитячому майданчику іноді починає плакати. Діти можуть активно реагувати і коли чують шкільний дзвінок, а все тому що високі звуки від сирени, яка попереджає про бомбардування, позначилися на їхній психіці.

А коли вони бачать чиєсь обличчя, яке їм нагадує про травматичні події, також починають плакати. Сьогодні у Польщі все активніше запускають гарячі лінії психологічної підтримки українських громадян.

Про «Подолання стресу під час війни» розповів учасникам воркшопу Сергій Величанський, актор, соціолог культури, фундатор клубу гумористичної імпровізації, автор концепції Improvision, засновник програми ТЕАМproviz, викладач КНУКіМ, воїн ЗСУ.

«Війна є надзвичайним психологічним подразником для людини та суспільства. Ми не маємо природного імунітету, здатного захистити від стресу, що спричиняють бойові дії. Втім, існують дієві психологічні правила і практики, які дозволяють навчитися спокійніше сприймати життя. І цим зберегти фізичне здоров’я та душевну рівновагу. Війна спричиняє тривалу стресову ситуацію. Призвичаїтися до неї можна шляхом акцентованих комунікацій з близькими і друзями.

Саме підтримуюче емоційне спілкування знижує стресовий поріг, мотивує жити повноцінно. Це правило актуальне у мирний та воєнний час. Війна – час відповідального лідерства. Усвідомлення цього гуртує до спільних дій і зменшує ймовірність панічно-депресивних настроїв. Адже кожен українець відчуває причетність до загальної справи. Сильні люди і команди завжди об’єднані цінностями. В умовах війни це відповідальність, доброчесність, результативність, командний дух. Ці чесноти спонукають нас йти вперед, досягати мети і перемагати. Важливо об’єднувати людей навколо добрих справ.

Приміром, волонтерських проєктів чи благодійних ініціатив. Це надзвичайно надихає і додає сил. І, зрештою, головне правило підтримуючої стратегії – лишатися оптимістами. Позитивне мислення мотивує людей. Безумовно, не варто забувати про вдячність. Завжди, і особливо зараз, важливо дякувати людям за віддану працю. Подяка – ключовий елемент зацікавленості й залучення! В умовах війни люди, які забезпечують стабільність нашої держави, на це точно заслуговують».

Увагу присутніх на темі «Аксіологічна цілісність особистості в умовах війни» зосередила Валентина Волошина, доктор психологічних наук, професор, професор кафедри консультативної психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

«На превеликий жаль, уже багато днів в Україні триває війна. І не відомо, як довго вона може ще продовжуватися. Проте, на сьогодні кожен, хто проживає в Україні, має чітку візію: ким я є, яка моя національна ідентичність і чим я можу допомогти близьким і своєму народу, який відстоює власну незалежність і територіальну цілісність держави.

Втім, складності адаптації до нових кризових умов життєдіяльності, сучасне інформаційно-технічне та соціально-політичне навантаження, відсутність можливості до планування і прогнозування власних дій, підвищений рівень тривожності змушують особистість шукати підтримки у психологів-консультантів, які були б спроможними приймати її індивідуальність та неординарність життєвих виборів у ситуації невизначеності. А, отже, і технології професійної діяльності майбутніх психологів мають відповідати вимогам і потребам особистості, яка живе у змінених війною умовах технологізованого світу.

З огляду на події сьогодення я чітко зрозуміла необхідність внесення доповнень до вже відпрацьованих психологічних технологій взаємодії психолога з клієнтом. Значущими нам вбачаються інноваційні технології, які дозволяють максимально наблизити і спрямувати консультаційний процес до актуацілізації аксіологічної сфери особистості, а саме її аутоціннісності, профціннісності та афіляціннісності. За нашим спостереженням повернення особистості до ціннісної ідентифікації активує її ресурсні можливості. У критичних ситуаціях людина «ніби згадує», ким вона є насправді, що дозволяє їй вийти із поля емоційного стресового напруження, а допомога іншому повертає віру в себе.

Таким чином модель психологічної взаємодії психолога з клієнтом «Аксіологічна цілісність» дозволяє особистості повернутися до повноцінного функціонування через утвердження ціннісної ідентичності на особистісному, професійному та соціальному рівнях».

«Можливості артпрактик у психологічній допомозі» розкрила у власній доповіді Марина Бриль, кандидат психологічних наук, консультант Соціально-психологічного центру Київського національного університету культури і мистецтв.

«Нині кожна особистість перебуває у пошуку ефективних шляхів вирішення або зниження рівня «деструктивних» впливів реальності. У світі відбуваються різні трагічні події: війни, стихійні лиха, аварії, пожежі, насильство. Найдраматичніший період у своїй історії переживає наша незалежна держава – наш народ відстоює право на свободу.

Страждають окремі люди, сім’ї та цілі громади. Люди втрачають домівки, близьких, розлучаються зі своїми сім’ями та друзями, стають свідками насильства, руйнувань або смерті, на них впливає потік негативної інформації з інформаційних джерел. Такі події певним чином впливають на кожну людину й можливі проявлення різних реакцій та емоцій: багато хто почуває себе приголомшеним, розгубленим або не дуже добре розуміє, що відбувається; люди можуть відчувати страх, тривогу, заціпеніння або відчуженість; деякі реагують помірно, інші – значно сильніше.

Дуже ефективною в такій роботі – самодопомозі – є теорія про «зовнішню» та «внутрішню» території, яка свідчить про те, що внутрішню територію треба укріплювати. Стрес найчастіше спостерігається в тих людей, хто не має уявлень про свою внутрішню територію, бо все те, що відбувається у зовнішньому просторі, залежить від внутрішнього.

Реальність ставить індивіда перед вибором (зміною вектора життєвого шляху): змиритися («опустити руки») і чекати «кращої долі», яка можливо ніколи не настане або «боротися за своє місце під сонцем». Вибір – суттєва, невід’ємна властивість життєдіяльності людини, що характеризується свідомим прийняттям рішення, яке визначає головну стратегію життєздійснення.

Вибір людини має як рушійні та спрямовуючі сили, так і регулятивні можливості. При реалізації вибору: пасивної (відсутність мотивації до змін); активної (вмотивованість до змін) позиції, особистість використовує наявний баланс або здійснює пошук ресурсів: зовнішніх або внутрішніх. 

У пошуці ресурсів найкраще підійдуть різні тілесні практики, які використовують силу інстинктів і рефлексів. Наприклад, у роботі зі своїм гнівом, люттю та іншими агресивними станами, якщо їх неможливо направити у справу (копати окопи, займатися волонтерством, здавати кров), їх все одно важливо спрямовувати на руйнування чогось у зовнішньому світі, інакше руйнувати почнете самі себе. Навколо є стільки всього, що можна зруйнувати з користю: поприбирати в приміщенні, де живеш, викинути або прибрати сміття на дворі, поліпити з глини або пластиліну те, що хвилює та бентежить.

У самодопомозі зі стресовим станом ефективним засобом можуть також стати арттерапевничні практики, бо, як відомо, кожна форма, колір та звук, створені людиною, випромінюють життєстворюючу енергію, яку можна і потрібно використовувати для покращення життя та зміцнення психологічного здоров’я. Мистецтво дозволяє в прихованій символічній формі реконструювати конфліктну травмуючу ситуацію і знайти її вирішення завдяки тому, що творчість є однією з трансформуючих сил для подолання страху, тривоги, що виникли у зв’язку з внутрішнім конфліктом.

Метод арттерапії дозволяє кожній людині допомогти відтворити своє життя в буквальному сенсі: вималювати страх та виліпити щастя. Малювання фарбами, олівцями, фломастерами, які дають повноцінний, насичений колір, допомагає позбутися від неприємних переживань, особливо депресії, тривоги, страху. При цьому рекомендують малювати лівою рукою. У такій роботі важливим стає не вміння малювати, а здатність висловити свою емоцію в абстрактній формі, через колір і лінію.

Тому арттерапевти (В. Назаревич) радять працювати з емоціями так:

  • втомився – малюй квіти;
  • злий – малюй лінії;
  • болить – ліпи;
  • страшно – плети макраме або роби аплікацію;
  • відчуваєш тривогу – роби ляльку-мотанку;
  • обурився – рви папір на дрібні шматочки;
  • відчуваєш занепокоєння – складай оригамі;
  • хочеш розслабитися – малюй візерунки;
  • важливо згадати – малюй лабіринт;
  • відчуваєш невдоволення – роби копію картини;
  • відчуваєш відчай – малюй дороги;
  • треба щось зрозуміти – намалюй мандалу;
  • потрібно відновити сили – малюй краєвиди;
  • хочеш зрозуміти свої почуття – малюй автопортрет;
  • треба систематизувати думки – малюй соти чи квадрати;
  • хочеш розібратися в собі та в своїх бажаннях – зроби колаж;
  • треба сконцентруватися – малюй крапки;
  • для пошуку оптимального виходу із ситуації – малюй хвилі та кола».

Із науковим дослідженням на тему «Емоційне проживання в основі психологічного балансу» ознайомила учасників заходу Олена Костюченко, доктор психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології Київського національного університету культури і мистецтв.

«Психологічний дисбаланс пов’язують та корелюють із психологічною гармонією, яка розуміється як оптимальна співрозмірність, узгодженість психологічних характеристик людини одна з одною та з будь-якими проявами зовнішнього середовища. В межах даного дослідження фокус нашої уваги звужується до особливостей проживання емоцій особистістю як фактора психоемоційного балансу, тому психологічну гармонію або баланс ми розглядаємо як оптимальне поєднання та узгоджене функціонування психологічних характеристик людини у надзвичайних, кризових, екстремальних ситуаціях.

Зовнішня гармонія є безпосередньою проєкцією внутрішньої психологічної гармонії і проявляється у вигляді оптимальної взаємодії когнітивної, емоційної, особистісної і поведінкової сфер. Психологічний баланс/дисбаланс людини обумовлені зміною динамічних показників психоемоційного фону сприятливого/несприятливого характеру і є таким станом, який безпосередньо залежить від психологічного благополуччя, психологічного здоров’я, психічного здоров’я, психологічної гармонії та соціальних взаємозв’язків.

У будь-яких надзвичайних і кризових ситуаціях постає питання: як повернутися до точки балансу/рівноваги. Це пов’язано з тим, що лише в такому стані приймаються оптимальні рішення, здійснюються чіткі правильні дії, здатні принести реальну користь.

У контексті означеної теми ефективною для отримання відомостей про інтенсивність та характер емоційних переживань особистості, її здатність адекватно виражати емоції вважаємо проєктивну методику «Вулкан» (автор В. Назаревич).
За інструкцією потрібно:

1) намалювати вулкан;

2) дати відповіді на питання: який вулкан, як можна допомогти вулкану, чим схожий я на цей вулкан;

3) інтерпретувати малюнок;

4) проаналізувати: сам вулкан; виверження; додаткові деталі; розташування малюнку на аркуші; колірну гаму; словесний опис вулкану; загальне враження від усього малюнка;

5) пожвавити його, уявити зображення реальним, визначити, яке відчуття виникає від цього: радості, печалі, небезпеки, занедбаності;

6) за результатами інтерпретації малюнка можна побудувати шлях полегшення емоційних станів. Виконання завдань методики «Вулкан» сприятиме усвідомленню, що немає правильних або неправильних відчуттів, всі для чогось потрібні, кожне виконує свою функцію, яку слід прожити, при цьому безпечно й екологічно як для себе, так і для інших. Блокуючи одні емоції, ми дискредитуємо інші (наприклад, пригнічуючи страх і гнів, набагато слабше починаємо відчувати щастя і радість), які також мають позитивну інтенцію. Пригнічуючи, не проживаючи емоції і почуття – ми заганяємо причину їх виникнення ще глибше в підсвідомість.

Заблоковане почуття буде прагнути знайти вихід, підсвідомо притягаючи обставини, в яких воно зможе нарешті розгорнутися на повну силу. І тоді, не отримавши виходу назовні, енергія невисловленої емоції знаходить вихід в тілі – у формі психосоматичних захворювань, вегето-судинної дистонії, депресії та панічних атак. Ряд актуальних напрямків психотерапії, зокрема гештальттерапія, інтегративна арттерапія, працює саме над реалізацією здатності розпізнавати власні відчуття. Для того, щоб розвинути таку чутливість самостійно, потрібно бути дуже уважним до себе – прислухатися до відчуттів в тілі, оскільки всі емоції знаходять вираз саме у вигляді тілесних блоків і затискачів. Коли ми усвідомлюємо і проживаємо свої емоції і почуття, ми одночасно переходимо в позицію спостерігача».

Не менш актуальною стала промова на тему «Українські бібліотеки в умовах російського вторгнення: сучасні реалії в контексті психологічної нестабільності» Олега Сербіна, голови методичного центру бібліотек ЗВО України, директора Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича КНУ імені Тараса Шевченка, керівника секції університетських бібліотек та члена Президії Української бібліотечної асоціації, доктора наук з соціальних комунікацій, професора.

«Із початку повномасштабної російсько-української війни, яка розпочалась 24 лютого, Україна вимушено живе в умовах воєнного стану. Вторгнення окупаційної армії вздовж усього кордону й навіть з території Білорусі, масові ракетні обстріли та бомбардування українських міст, сотні й тисячі загиблих цивільних, мільйони внутрішньо переміщених осіб і біженців з України – усе це шокуючі реалії сьогодення, в яких доводиться жити нашим співвітчизникам зараз. Перебудова звичного життя відповідно до вимог військового часу торкнулась усіх верств українського суспільства.

Не стали винятком і бібліотекарі. Окремі співробітники українських бібліотек були мобілізовані й проходять військову службу у Збройних Силах України. Чимало бібліотекарів з умовно безпечних регіонів долучились до волонтерських осередків і проводять активну роботу зі збору допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України та вимушеним переселенцям. Надзвичайно активно в цьому напрямку працюють співробітники Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука, де було створено окремий волонтерський пункт. У Львівській обласній бібліотеці для дітей та Тернопільській обласній бібліотеці для дітей також було відкрито пункти допомоги для переміщених осіб.

Бібліотекарі по всій Україні збирають продукти, одяг та речі першої необхідності, плетуть маскувальні сітки для військових, обладнують книгосховища в якості укриттів, пропонують дозвілля для дітей переселенців, проводять тренінги з першої медичної допомоги, допомагають україномовними книгами біженцям до Польщі, а також надають тимчасовий прихисток своїм колегам, евакуйованим із небезпечних регіонів.

Руйнування об’єктів цивільної інфраструктури на територіях, де тривають бойові дії, не оминули стороною і бібліотеки. Насамперед, це стосується великих міст, обстріли яких є особливо інтенсивними і де сконцентрована значна частина освітніх, наукових і культурних установ. Так, станом на 16 березня у Харкові постраждали Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка (розбито вікна та вітражі, пошкоджено два книгосховища), Центральна бібліотека ім. В.В. Маяковського Київського району та Бібліотека-філія № 35 для дітей ЦБС Шевченківського району м. Харкова. Масовані ворожі обстріли Чернігова завдали серйозних руйнувань Чернігівській обласній бібліотеці для юнацтва (розміщена в історичному будинку В.В. Тарновського, який є пам’яткою архітектури кінця XIX ст.), Чернігівській центральній міській бібліотеці імені М.М. Коцюбинського та Чернігівській міській бібліотеці для дітей імені О.П. Довженка. На Луганщині, значна частина якої фактично була прифронтовою зоною ще з 2014 р., ушкоджень зазнали Сєвєродонецька міська публічна бібліотека (вибито двері й вікна, розкрадено цінне майно), Старобільська дитячо-юнацька бібліотека та Шуліківська сільська бібліотека Старобільського району.

На жаль, мусимо констатувати, що цей перелік не є вичерпним і на момент публікації цієї статті, вочевидь, вже буде неповним. Украй важливою справою під час війни є фіксація хроніки поточних подій та формування джерельної бази задля її подальшого практичного використання. Цю роботу здійснюють співробітники інформаційно-бібліографічного відділу Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка, які створюють аналітичні огляди інтернет-публікацій в періодичних виданнях («Голос України», «Україна Молода», «День»), присвячених російській агресії, зокрема, атакам на військову та цивільну інфраструктуру по всій території нашої держави, спротиву українців та реакції світової спільноти на ці події.

Усі зібрані матеріали стануть вагомими доказами російської збройної агресії та злочинів проти людства й матимуть безумовну користь для майбутніх поколінь. Українська бібліотечна спільнота працює в складних умовах і продовжує робити усе залежне від кожного як на фронті, так і в тилу заради спільної мети – перемоги над ворогом».

Володимир Швець, директор компанії STUD-POINT презентував доповідь «Молодь в умовах війни». «Зараз ми готуємо дослідження думки української молоді про пошук роботи під час війни. А поки поділюся з вами цікавою і ще релевантною інфою з попереднього дослідження. Думаю, вона стане вам у пригоді.

Під час пошуку роботи молоді ІТ-спеціалісти рідше звертають увагу на наявність інформації про рівень заробітної плати. Значно важливішою для джунів є інформація про можливість професійного росту та розвитку в компанії. Здебільшого вони надсилають резюме туди, де є менторські програми, онлайн-курси та потужна корпоративна культура.

Більше того, молодь готова працювати безкоштовно (наприклад, під час стажування), аби отримати практичний досвід. Обираючи компанію українська молодь звертає увагу на відгуки колишніх співробітників та рівень компетентності майбутніх колег. Джуни хочуть працювати в крутій компанії і в колі однодумців.

Натомість менше зважають на умови праці і кількість додаткових бенефітів (медичне страхування, компенсація витрат на спортзал тощо). Студенти та випускники майже не слідкують в соцмережах за ресурсами з пошуку роботи.

Вони підписуються на сайти з безкоштовними лекціями, вебінарами і онлайн-курсами як-от Coursera та Prometheus і цікавляться контентом про мови програмування. Хочу зазначити, що велика кількість учасників сьогоднішнього воркшопу свідчить про велику зацікавленість молоді цією проблематикою».

«Психологічні особливості виникнення тривожних станів у осіб із нейротичними та аутистичними ознаками під час війни» окреслила у власному дослідженні докторка психологічних наук, професорка UKRAINISCHE FREIE UNIVERSITÄT M. MÜNCHEN (Українського вільного університету м. Мюнхен) Діна Шульженко: «Війна створила негативну тенденцію ізоляції людини не тільки від інших людей, але й від себе самої, зокрема у випадках нейротичної та аутистичної моделей поведінки.

Якщо таким людям не пояснити зміни в їхньому житті, підсилювати різними засобами тривожність, негативізм, панічні атаки, у них формуються агресія, самоагресія, розпач, фрустрація і виникають нові моделі психологічного захисту: відмова від комунікації, стереотипні дії, незрозуміле мовлення і страхи.

У корекційній роботі психолог повинен зберегти режим життя особи; максимально вербалізувати події, що відбуваються в соціальному житті, переконувати, що ці явища незвичайні, але якщо ми не можемо змінити ситуацію, потрібно міняти ставлення до неї. Я запропонувала б багаторівневий підхід до цієї проблеми: сімейний лікар повинен мати змогу проводити певний скринінг кожного відвідувача. Центри надання консультаційних і психологічних послуг повинні мати фахових психологів. Важливо запустити комунікаційну кампанію, оскільки в Україні немає традиції звертатися до психолога».

Українськими реаліями щодо стану об’єктів культурної інфраструктури, зокрема музеїв, поділилась із колегами-науковцями Олена Гончарова, доктор культурології, професор, професор ННІ КНУКіМ, представивши доповідь «Музеї в умовах війни: досвід України».

«Міністерство культури та інформаційної політики України обвинуватило російську федерацію у знищенні та пошкодженні 242 об’єктів культурної спадщини України. ЮНЕСКО підтвердило пошкодження 110 об’єктів з початку російської війни 24 лютого 2022 року. Серед них: 48 релігійних об’єктів, 10 музеїв, 22 історичні будівлі, 11 будівель, присвячених культурним заходам, 13 пам’ятників і 6 бібліотек. 

Російські військові знищили історико-краєзнавчий музей у смт Іванків Київської області, де зберігалися роботи української народної художниці Марії Примаченко. Картини мисткині було врятовано музейниками і місцевими жителями.

Російські загарбники вивезли оригінали картин Архипа Куінджі, Івана Айвазовського з Маріупольського краєзнавчого музею та Художнього музею в Маріуполі. Вони захопили скіфське золото з Мелітопольського міського краєзнавчого музею. Працівники інших музеїв України ретельно працювали над збереженням експозиції та музейних фондів, укриттям, перевезенням музейних цінностей. Монументальні скульптури, які неможливо перевезти, обгортали вогнетривкою тканиною, скловатою, далі – особливою фольгою і насамкінець вдягали на них спеціальні мішки.

Тривала копітка робота в умовах російської війни в Україні. Музеї як науково-дослідні й культурно-освітні заклади роблять усе можливе для збереження, використання та популяризації музейних предметів і музейних колекцій з науковою та освітньою метою, аби зберегти надбання національної і світової культурної спадщини в Україні».

Завершила захід і підбила підсумки роботи міжнародного воркшопу координаторка Соціально-психологічного центру Київського національного університету культури і мистецтв, кандидат наук з соціальних комунікацій Вілена Воронова. Її фінальний виступ на тему «Психологія війни: комунікації військового часу» був звернений до студентській молоді, яка навчається і уже працює в умовах воєнного стану.

«Війна для кожної людини та суспільства в цілому – надзвичайний психологічний подразник. Наразі ми фокусуємо увагу на здатності людини проходити крізь життєві випробування, зберігаючи при цьому особистісну цілісність та психічне здоров’я. Війна спричиняє тривалу стресову ситуацію. Тому у фокусі нашої уваги психологічна стійкість людини: витривалість, резилієнтність. Наразі ми українці гартуємо нашу стійкість. Ми допомагаємо один одному, розуміючи силу акцентованих соціальних комунікацій. Сьогодні я звертаюсь до наших студентів, які вже працюють в установах, організаціях, компаніях спеціалістами з комунікацій та зв’язків з громадськістю. Я знаю, що більшість з вас вже довели свій професіоналізм.

Ви розробили і реалізували не одну PR-стратегію. Проводили дослідження, писали і поширювали прес-релізи серед цільових засобів масової інформації та партнерів. А ще ви щодня оновлюєте інформацію на веб-сайтах і забезпечуєте перманентну присутність в соціальних мережах (і не тільки глобальних, а і внутрішніх).

Під час війни комунікації як зовнішні, так і внутрішні – особливо важливі. Від ваших відмінних комунікаційних навиків та вміння працювати під тиском, у стресових умовах – залежить психічне та фізичне здоров’я, душевна рівновага внутрішньої спільноти компанії. Підтримуйте оптимістичне спілкування, адже воно знижує стресовий поріг, мотивує жити повноцінно, незважаючи на поточну ситуацію, випробування, пов’язані із жахіттям, яке принесла в Україну війна.

Не будьте вершниками апокаліпсису із знаменами алармізму в руках, коли формуєте контент для корпоративної сторінки у соціальних мережах або модеруєте груповий чат. Ваше завдання інформувати команду про новини компанії, життя співробітників, внутрішні проєкти. Жоден член колективу не повинен знаходитись в інформаційному вакуумі.

Убузпечте свою команду від рясних пліток, чуток, здогадів про те, що там «надумало керівництво», «скорочують», «не будуть платити», «переведуть на новий графік» та інше. Комунікуйте компетентно, забезпечте дієвість інформаційних каналів. Будьте відкритими для усієї спільноти. Обирайте доступність веб-ресурсів, телеграм-каналів, дайджестів. І їхні цінність та вага зростатимуть, якщо ваші цільові аудиторії цікавляться ними, а головне – довіряють.

Оцініть змістовний рівень комунікації. Людиноцентричність – правило номер один для вас. Записуйте відеозвернення керівництва, організовуйте zoom-зустрічі з питань порядку денного, коментуйте поточні новини компанії у внутрішніх соціальних мережах і групових чатах.

Достовірна та корисна інформація у соціальних комунікаціях зміцнює психологічну стабільність людини. Від вашого вміння забезпечити емоційну рівновагу залежить психологічна витривалість внутрішньої спільноти. Допоможіть своїм співробітникам сформувати імунітет від паніки й численних фейків, які циркулюють в інформаційно-комунікаційному просторі. Залучайте ваших співробітників до генерації ідей щодо вирішення поточних завдань і напрацювання стратегічних планів. Без винятку, кожен повинен відчувати причетність до загальних справ компанї, що, у свою чергу, згуртує колектив, зменшить імовірність панічних і депресивних настроїв.

Ваша внутрішня спільнота приємно відреагує, якщо ви повідомите про ваших співробітників, які волонтерять, кують перемогу в рядах ЗСУ та ТРО. Ви як спеціаліст з комунікацій маєте збирати таку інформацію та ділитись нею, адже вона і надихає, і мотивує. Також не забувайте дякувати. Вдячність – сила, яка творить чудеса. Від вашого вміння регулювати емоції залежить загальний мікроклімат у колективі. Пам’ятайте – почуття є вкрай важливі. Вони комунікують, єднають, мобілізують. Вони – джерело енергії. Генеруйте позитивні стани. Емпатія і підтримка у корпоративних комунікаціях – це, як сонце на небі після тривалої негоди.

І бережіть себе, дорогі студенти-юні колеги. Я знаю, що ви адепти щастя та оптимізму. Ви сильні і витривалі. Проте, не забувайте про дисциплінований ритм турботи про себе. Відновлення – особливо важливе в умовах перманентного стресу. Сон, здорове харчування, фізична активність, ресурсні активності (тиша, відпочинок, нехай і короткий), дозування поточних новин, віра, надія, любов – ось те, що так потрібно сьогодні, коли намагаєшся зберегти сили та генеруєш енергію на нові битви і ВЕЛИКУ ПЕРЕМОГУ. ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!»

Контакти
Ліцензія МОН України, наказ № 53-л від 26 квітня 2021 року