Фактчекінг під час війни: як тримати інформаційний фронт у медіа та соціальних мережах

На факультеті PR, журналістики та кібербезпеки відбувся надзвичайно важливий в нинішніх умовах війни та російської пропаганди вебінар. Спікером стала молодша аналітикиня VoxCheck Валерія Степанюк.

VoxCheck – це фактчекінговий проєкт, що відслідковує та перевіряє висловлювання політиків, лідерів думок, які вони доносять до широкої аудиторії – в інтерв’ю провідним ЗМІ чи під час політичних ток-шоу. Метою є навчити виборців більш критично мислити, а політиків – менше брехати.

Тож, у ході вебінару Валерія розповіла студентській молоді, як критично мислити, читати новини і при цьому зберігати здоровий глузд, боротися з російською пропагандою, проводити якісний фактчекінг заяв російських ЗМІ і посадовців, а також спростувала чимало фейків.

Аналітикиня наголосила, що боротися з пропагандою і стежити за тим, що публікують російські ЗМІ дуже важливо. В першу чергу, коли ми відстежуємо публікації ворога, можемо врятувати життя людей.

«Нещодавно в проросійських та російських телеграм-каналах поширювали новину, що нібито Україна готує провокації в Великодню ніч у кількох областях. Також стверджували, що Україна обстріляє станцію Лозова в Харківській області. І саме завдяки тому, що ми це відстежуємо й бачимо подібні заяви, можемо попередити людей про можливі провокації, які росія видасть за дії України. Звісно, не можна 100% стверджувати, що через публічний розголос цих трагедій не трапилося б, але цілком ймовірно, що чим більше ми говоримо про те, що росія затіяла і хоче сфальсифікувати події, відстежуємо дії пропаганди, тим менше шансів, що вона цим скористається. Ми намагаємось зменшити ризики трагедій», – говорить В. Степанюк.

За словами Валерії, протягом війни критичне мислення українців стало кращим. Тепер ми розуміємо, все, що йде від росії – це фейки і провокації. Ми уважніше читаємо і перевіряємо інформацію, шукаємо в різних джерелах.

Фахівчиня навела кілька прикладів, які активно поширювалися і досить багато людей в них вірило. Один з таких – це відео, нібито, знущання українських військових над російськими полоненими. Але перевірити цей відеоматеріал надзвичайно складно, оскільки він має погану якість зображення, та неможливо з’ясувати, де був відзнятий. Журналісти ВВС стверджували, що відео знято на фермі у Харківській області, але жодних інших деталей вони не надали.

Окрім того, як каже Валерія, завжди варто зважати на деталі та перевіряти їх. Наприклад, чоловіки на тому відео, які мовбито є українськими військовими, носять сині пов’язки на руках, і це дійсно характерно саме для ЗСУ. Але ж, насправді, будь-хто міг пов’язати синю стрічку на руку і видати себе за українського військового, маючи відповідну форму. Тож, це цілком може бути пропагандистською постановкою рф. Звертати увагу необхідно і на мову людей, у ворога специфічний російський акцент, вимовляння літери «и», замість «і».

«В українських соцмережах під впливом емоцій дуже хвалили чоловіків на відео, мовляв, так з росіянами і треба поводитись за те, що вони тут роблять. Це все є вплив пропаганди на емоції людей, і подібні публічні заклики до насильства поширювати не можна. Таким чином ми даруємо росіянам можливість говорити проти України та створювати нові фейки», – зауважила лекторка.

Ще одним прикладом фейку став надпис на стіні «Кто разрешил вам красиво жить». Його поширювали навіть великі українські ЗМІ, проте, як виявилося, залишений не в Київській області. Фото з’явилося в мережі ще в 2016 році: спочатку на російському сайті низької якості, і дізнатись, де саме воно було зроблене, неможливо, але це точно не Київщина в 2022 році. Тому перевіряти інформацію потрібно навіть відомих українських ЗМІ. До того ж, є інструменти зі зворотного пошуку фото. «Ми можемо використовувати для пошуку Google, Bing або ж російський Яндекс, який, до речі, у нас заборонено і працює тільки через VPN. Проте, вороги часто поширюють кадри з російських сайтів, які не фігурують більше ніде, тому їх можна знайти саме на Яндексі. Адже інші інструменти можуть їх просто не знайти», – поділилась менторка.

Валерія Степанюк розповіла молоді й про те, що фейки часто працюють на емоції. Продемонструвавши скрін одного із сайтів (внизу, ліворуч), де ілюструють новину про якусь пожежу у Москві, вона зазначила, що коли ми відкриваємо новину, спочатку є, так звана, емоційна ефектна картинка, далі невеликий текст, дуже багато реклами і в кінці ще кілька фото з місця подій. Якщо ж перевірити це фото через зворотний пошук, бачимо, що це дійсно кадри з Москви, але 2009 року. Саме такі фото використовують для того, щоб додати цій інформації цікавості, аби було більше переходів на сайт.

«Праворуч – новина про підрив авто з російськими дипломатами. По-перше, пошук ні в Google, ні в Яндекс на російських сайтах не показує, що щось подібне траплялося протягом останніх місяця-двох. Це фото не потрібно навіть шукати через зворотній пошук. Варто придивитись до деталей, а саме – номерних знаків, де видно, що вони українські з кодом Дніпропетровської області. Далі ми виявили, що фото було зроблене під час пожежі у Дніпрі 2019 року», – каже спікерка.

Можна навіть згадати, як на початку війни російська пропаганда зіграла на наших емоціях, розповсюджуючи фейки про мітки на Google картах, житлових будинках, закладах освіти, лікарнях, а також щодо геолокації в телефоні, за якою росія, буцімто, виявляє місця скупчення людей. Це була інформаційна атака ворога, щоб створити штучну паніку серед населення.

Валерія розповіла про ще один приклад фейку, коли радник керівника ОП Михайло Подоляк виклав фото Яворівського полігону в соцмережу, а через кілька днів туди прилетіли російські ракети. Подоляка звинуватили, що нібито він засвітив місце, де є іноземці і військова техніка. Але ці звинувачення, знову ж таки, вкиди росії. Адже з 2014 чи 2015 року, коли почались активні військові навчання, Яворівський полігон скрізь фігурував як центр для тренувань українських військових з НАТО. Та й потрібно розуміти, що вся інформація про заводи, полігони, військові частини є в доступі росії ще з часів Радянського Союзу. Окрім того, на жаль, є багато диверсантів на місцях, які теж фіксують інформацію про ту чи іншу локацію. Тому звинувачувати конкретних людей, не розібравшись, це «грати на руку» російській пропаганді.

Однак, В. Степанюк зауважила, що у випадку інформаційної війни з російською федерацією, нам не достатньо буде традиційного фактчекінгу. Вона навела ще два приклади великих фейків, які неможливо перевірити простим посиланням на першоджерела чи якимось одним інструментом, або ж зворотним пошуком за зображеннями. Офіційні джерела не дадуть про це достатньо інформації, щоб спростувати все, що поширює росія.

Перше – це інтерв’ю Маріанни Вишемірської, вагітної дівчини, яка перебувала у пологовому будинку в Маріуполі під час обстрілів по ньому. І через деякий час з’явилось відео з цією ж дівчиною вже від пропагандистів, де стверджувалось, що в пологовому будинку були Збройні сили України, буцім вони відбирали у жінок їжу; що це був снаряд, а не авіаудар росії; і журналісти з’явились на місці одразу й начебто знали про майбутній удар. Однак, аналіз цього інтерв’ю показує, що це все чергова російська пропаганда.

«Переглянувши саме відео, буде видно дуже багато склейок. Ймовірно, що людина не підготовлена до інтерв’ю, їй заважають, відволікають увагу.

Починаємо дивитись на все скептично, аналізувати кожну деталь. Розповідь дівчини обривається на різних коротких фразах. До того ж, перед тим, як слухати розповідь потерпілої, згадуємо про те, що вона перебуває на окупованій території, і це відео могло бути записане під тиском. Коли людина переживає не лише за своє життя, а й за життя своєї дитини, ймовірно, вона скаже все те, що її попросять російські військові.

Далі ми аналізуємо всі деталі. Російські журналісти беруть у неї інтерв’ю, і це змушує нас скептично ставитись до всього, що вони запитують. Потім ми співставляємо всі дані з офіційними джерелами і розуміємо, що людина, яка була на місці подій, не завжди точно відтворює все. Також у відео є теза про репортерів, котрі з’явилися на місці вибуху дуже швидко, але є інші джерела, а саме Associated Press (інформаційне агентство США), яке поширило фото з місця події і повідомило, що вони з’явилися через 25 хвилин після вибухів. Сама Маріанна говорить, що через 12 хвилин. Тож, в будь-якому випадку, 12 чи 25 хвилин – це не «з’явилися одразу». Ми аналізуємо розташування пологового, в якому районі міста йшли бої, і бачимо, що не дивно, коли журналісти знаходяться саме поблизу ймовірних місць військових дій і намагаються якнайшвидше прибути туди», – аналізувала Валерія.

Студентам було цікаво почути і другий приклад складного російського фейку, який не перевіряється першоджерелом – масові вбивства в Бучі. Безперечно, українська влада заявила, що це наслідки російської окупації, які зробили військові росії. Але російські пропагандисти почали публікувати різні кадри, які доводять, нібито, що це все справа рук України. Тому аналітикиня наголосила, що потрібно спростовувати цей фейк не однією офіційною заявою, а вдаватися в деталі.

Отож, спікерка підсумувала, як необхідно верифікувати інформацію та що потрібно, крім першоджерел та інструментів:

• Аналіз контексту:
  • Чи можемо ми зі 100%-ю гарантією сказати, що на фото/відео саме те, що намагаються довести?
  • Які альтернативи? Перевірте їх.
  • Почекайте на офіційну заяву або зверніться до відповідальних органів влади.
• Деталі:
  • Мова, одяг, околиці
  • Дати, час
  • Склейки відео, різка зміна кадрів, звуку
  • Поведінка людей
  • Техніка
  • Помилки, одруківки в офіційних документах
• Чи не є новина/повідомлення/аудіовізуальний контент частиною російського наративу?
• Чи не є повідомлення провокацією?
• Контрнаративи.

Таким чином, молодь довідалась, що потрібно чекати на офіційні заяви органів влади, аби потім правильно трактувати інформацію. Варто звертати увагу на деталі: погодні умови, яскраві кольори, місце розташування (особливі прикмети вулиці, магазинів, пам’ятників, перехресть, зелених насаджень, ставків, річко, озер), порівнювати супутникові знімки місцевості. Зважати на склейки відео і зміну кадрів. Слухаючи звукову доріжку відео, можна на задньому плані почути слова й ідентифікувати мову. Слідкувати за поведінкою людини на відео: впевнено говорить чи плутається у фактах. І, що не менш важливо, перевіряти документи (правопис, дату та підпис офіційної особи).

«Був випадок, коли росія поширювала нібито український документ, опублікований нашою розвідкою, про те, що Польща хоче захопити частину України. Однак, аналіз кількох моментів цього папірця нам одразу дав зрозуміти, що автором документа була вказана людина, яка вже не перебуває на цій посаді. Тобто, був використаний якийсь старий документ, аби в графічному редакторі створити фейк», –- підкреслила Валерія.

Вона акцентувала, що кожен раз, коли ми бачимо якусь новину, маємо розуміти для чого її поширили. Чи це не якась провокація, чи не наводить на думки проти нашої країни. Можливо, аби трохи похитнути нашу довіру до офіційних органів влади або зменшити віру у Збройні сили. Тому будь-що варто розбирати не з точки зору джерела і правдивості, а – наративу, на користь чого це поширюється.

Також для того, щоб боротися з російською пропагандою потрібно активно працювати над контрнаративами для загальної аудиторії і постійно їх повторювати. Нагадувати про те, що росія обманює, обстрілює наші населені пункти, знущається над цивільними та військовими – поширювати найменші деталі, аби сформувати цілісний контрнаратив.

На основі цього спікер виділила загальні правила, як читати новини під час війни.

1. Перевіряйте інформацію в кількох офіційних та надійних джерелах: органи влади, міжнародні організації, незалежні журналісти та експерти.
2. Читайте спростування усіх фейків росії від Центру протидіїдезінформації при РНБО. Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Мінкульті та від VoxCheck.
3. Відкиньте емоції, коли читаєте новини.
4. Спробуйте перевіряти інформацію самостійно, але не лише на офіційних ресурсах. Якщо в публікації є фото чи відео ілюстрація – скористайтесь зворотним пошуком в одному з інструментів (Google Photo, Bing чи TinEye).

Студентська молодь висловила вдячність Валерії Степанюк за змістовний і такий необхідний вебінар з фактчекінгу під час війни. Актуальна інформація неабияк допоможе в майбутньому не зважати на ворожу пропаганду та ефективно їй протидіяти.