Універсальний вокал як тенденція сучасного музичного мистецтва

На факультеті музичного мистецтва продовжуються зіркові майстер-класи і творчі зустрічі в рамках проєкту професійно-практичної підготовки студентів. Днями відбувся майстер-клас заслуженої артистки України, відомої української співачки, зіркової викладачки університету культури Інеш Кдирової – «Універсальний вокал як тенденція сучасного музичного мистецтва».

Упродовж заходу, в якому взяла участь творча молодь різних курсів, Інеш Осербаївна детально розглянула різні вокальні прийоми сучасного виконавства, а також ознайомила з видатними співаками, які послуговуються такими засобами виразності, зокрема, продемонструвавши і зразки із власної пісенної творчості.

«Професійне володіння голосом у сучасному музичному мистецтві набуває непересічного значення. Серед зірок вітчизняного та світового вокального мистецтва дедалі більше уваги глядачів і слухачів привертають виконавці, які володіють своїм голосом як музикальним інструментом. На мистецькому олімпі з’являються зірки, представники різних вокальних шкіл, музичних стилів і жанрів. Сучасні тенденції простежуються не лише в яскравому іміджі, музичному стилі та репертуарі артиста, а й у використанні вокальних технік, які суттєво відрізняються від загальноприйнятих традиційних норм академічного вокалу і наближені до виконавських прийомів естрадно-джазового співу», – розпочала майстер-клас Інеш Кдирова, запропонувавши студентській молоді пісню у власному виконанні.

Одним із перших прийомів, про які йшлось упродовж фахової зустрічі, став мікст.

«Найважливіша вокальна техніка – це мікст, вміння змішувати головний і грудний резонатори під час співу. Так, щоб звук був яскраво забарвлений тембральними обертонами. Як навчитися співати міксту? Найважливіше сформувати базовий звук на опорі. Далі вокаліст може розвивати почуття опорного звуку і в головному регістрі, поступово згладжуючи перехід із низьких на високі ноти. При цьому у когось спочатку більш розвинений грудний регістр, і тоді на заняттях звук поступово піднімаємо угору, а у когось одразу краще виходить в головному регістрі і тому треба вчитися співати згори донизу.

Для вивчення міксту є різні співи на широкий діапазон голосу: на одну та дві октави. Тут потрібно розуміти чи правильно ми спрямовуємо звук, чи не напружуємо при цьому горло. Важливо відчувати невеликий м’язовий опір у пресі, і коли це почуття з’являється на нижніх, верхніх і середніх рівнях, звуки з’єднуються максимально плавно. Відтак можна сказати, що вокаліст досяг мікстового звучання», – акцентувала педагогиня.

Власне опанування міксту Інеш Осербаївна розпочала через спів в народній манері. За словами співачки, їй вдалось сформувати базовий тембральний окрас звуку за допомогою грудного регістру та гортані, плавно рухаючись до верхніх нот. Наочним прикладом стала запропонована увазі студентів її обробка народної пісні «Тиха вода» для проєкту «Пісня року» у супроводі ансамблю кафедри народної хореографії КНУКіМ. У творі артистка талановито поєднала народну манеру виконання з прийомами естрадного співу. Кульмінацією композиції стало звучання широкого багатоголосого вокалізу, заспіваного на міксті.

Академічну манеру виконання, як довідались студенти з розповіді фахівчині, прикрашає чудовими фарбами фальцетного співу тенор Джош Гробан. Яскравим зразком співу цією манерою є саундтрек до кінофільму «Троя» – «Remember me». Цікавим є те, що поруч з академічним звучанням голосу з’являється жіноча партія з техніками східного співу, виспівуванням лейтмотиву.

До речі, техніку східного співу з широким діапазоном, белтінгом, мелізматикою та глісандуванням Інеш використала в пісні казахською мовою «Атамекен», що в перекладі означає «Земля батьків», із свого сольного альбому «Симфонія кохання».

Однак, як стверджувала співачка, незважаючи на відмінності у звучанні голосу в різних манерах, незмінною залишається техніка співочого дихання та постановка художнього звуку. Співочий голос обов’язково має якості художнього звуку, унікальне тембральне забарвлення, висоту, наявність низької-високої форманти, повноту звучання, польотність, силу, характер, вібрато. Досконале звучання голосу забезпечує правильна узгоджена робота голосового апарату та дихальної системи.

Продовжуючи розповідь про особливості академічної манери співу, Інеш Осербаївна представила відеоуривок з концерту за участі американської співачки Рене Флемінг, яка виконала каватину «Casta diva» з опери Вінченцо Белліні «Норма».

Крім того, Р.Флемінг вдало поєднала академічну та естрадно-джазову техніки, що студенти змогли простежити у пісні «You’ll never know» композитора Олександра Деспли.

«Естрадно-джазовий звук більш відкритий і вільний на відміну від академічного. Він не культивує згладжування регістрів, навпаки, саме контрастність звучання в різних регістрах є додатковою фарбою.

Основна складність співу в джазовій манері – іноді в межах однієї фрази міняти техніку звукоутворення. У той час, як для академічних співаків важливо застосовувати однакову техніку звукоутворення в межах всього твору», – пояснювала викладачка.

Незрівнянним взірцем унікального володіння вокалом, як музичним інструментом, є американська та перуанська співачка Іма Сумак (1922-2008 рр.), чия творчість охопила майже пів століття. Артистка володіла унікальним діапазоном майже в 5 октав і сміливо використовувала всі вокальні технічні прийоми джазу та академічного співу. Вона зростала на півночі Перу, на ранчо своїх батьків і не здобула музичної освіти, а співати вчилася, як сама говорила, наслідуючи голоси птахів.

Концерти співачки проходили на кращих сценах світу, вона стала послом раніше нікому невідомої перуанської культури. Завдяки своєму природному дару, Іма Сумак була помічена кінематографом і озвучила музичні треки та епізоди в кінострічках того часу. Її надзвичайна манера і вокальний талант також увійшли в європейський шоу-бізнес, голос артистки й досі лунає в популярних серіалах і музичних телепрограмах, а також використовується у кіно та рекламі.

Молодь була в захваті, переглядаючи відеоряд з оригінальними пісенними творами Іми Сумак, в яких вона робила миттєвий перехід від нижчих до найвищих тонів, видаючи екстраординарні звуки.

«Це унікальний спів технікою бельканто, рокерські прийоми на розщеплених зв’язках, народні перуанські інтонації, гортанні звуки. Зараз багато з цих вокальних технік прийшли до нас із 50-их років і стали окрасою новітнього вокального мистецтва», – розповіла Інеш і вімкнула відео з композицією «Mambo» Іми Сумак. Це пісня з її першого альбому, записаного 1954 року, що дуже популярна і нині, у 21-у столітті.

Наступна вокальна техніка, яку розглянула спікерка, – белтінг.

«Потужний вокальний звук на певному діапазоні. Белтінг використовують багато видатних співачок саме у кільмінаціях творів», – підкреслила Інеш і навела студентській молоді відеозразок белтінгу у виконанні Олександри Бьорк, Мерайї Кері і Вітні Х’юстон.

Ще однією прикрасою вокалу є тремуляція, вона дещо схожа на тремтіння, яке робить виконання ніжнішим. Однак невміле її використання може вокалісту зіпсувати пісню. Дуже часто тремуляцію плутають з вібрато, яке створюється за допомогою подачі повітря, а тремуляція – рухом гортані. Співачка, яка дуже часто використовує тремуляцію на верхніх нотах, – LP. Прикладом тому є уривки з пісень «Lost on you» та «Other people», в яких вона застосовує тремуляцію на фальцеті, тванг назальний, фрай і белтінг із свистом.

Надзвичайну майстерність джазового вокалу продемонструвала Леді Гага в дуеті з видатним співаком минулого століття Тоні Беннетом, виконавши композицію «The lady is a tramp».

Природний талант і широкі вокальні можливості має відомий співак із Казахстану, лауреат міжнародних конкурсів Дімаш Кудайберген. У своїх піснях він максимально реалізує можливості свого голосу: від теситури баритону до колоратурного сопрано, використовуючи головний резонатор, фальцет та спів у свистковому регістрі.

Підсумовуючи тему майстер-класу, педагогигя висловила думку, що у сучасному вокальному мистецтві основним завданням артиста-вокаліста є вироблення найкращих якостей співацького тембру, досягнення такої вокальної позиції, яка допоможе на основі природних особливостей побудови голосового апарату та резонаторів досягти збагаченого художнього звуку.

«Існує багато способів прикрасити пісню, але головне залишатись собою і висловлювати свої емоції», – зауважила спікерка.

Наприкінці зустрічі Інеш подарувала молоді власну пісню «Ріка життя» на вірші Діани Тайманової. Композиція базується на прийомах естрадно-джазового вокалу з використанням субтону, міксту в куплетах, белтінгу, міксту і фальцету у приспівах, широких вокаліз та фінальними нотами у свистковому регістрі.

«Вокальна досконалість це довгий шлях безперервної роботи розуму, серця і голосу. Потрібно співати так, як співала б ваша душа, розповідаючи про найдорожче у світі. Тож нехай ваш голос у співі відкриває потаємні куточки вашого серця. Нехай, слухаючи його, люди забувають про біль, невдачі, страждання, бо талант, він від Бога, тому даруйте його людям щедро і щиро», – наголосила Інеш Кдирова.