«За межами»: експозиція колажів у Болгарії

24 лютого у болгарському місті Русе в Ruse Art Gallery відкрилася виставка антивоєнних колажів студентів КНУКіМ і КУК – «За межами».

Вернісаж триватиме одночасно з аналогічною експозицією в київському Центральному будинку художників НСХУ, де з 10 лютого до 10 березня відбувається виставка «Рік незламності».

Куратори колажного проєкту – Андрій Будник і Ганна Лавреха – разом із 25-ма учасниками здійснили задуманий проєкт, залучивши більшість молоді, яка тяжіє до лаконічного й афористичного висловлювання, притаманного плакатному й колажному жанру.

Здебільшого роботи було створено першокурсниками факультету графічного дизайну і реклами в межах дисципліни «Дизайн-проєктування» під керівництвом А. Будника.

Як зазначає мистецтвознавиця Ганна Лавреха: «Цим проєктом ми представляємо мистецтво колажу, який переживає певний ренесанс у художньому житті в Україні. Після періоду свого розквіту у 1920-30-их роках під впливом Баугаузу, теперішній сплеск, напевне, найпотужніший за 100-річний період. Єдиною корекцією є поява комп’ютерних технологій, які дозволяють робити колажні твори швидше і виразніше. А саме цього вимагає поточна воєнна ситуація в Україні, коли інфоприводи з’являються щохвилини».

Швидкі реакції на події, міфи й думки сьогодення притаманні як митцям, так і глядачам, які разом наближують наші зусилля до Перемоги. Обурюємося підступністю ворога, який прикидається білим пухнастим, але насправді ощерює вовчу пащу, розглядаючи постер Олександри Матвєєвої, називаємо навалу не людей, а орків, як на постері Вікторії Наконечної, пишемо, як Анастасія Носкова, «Злочини росії», з маленької букви, підкреслюючи, якою незначною й морально зубожілою є країна-агресор. Вирок російській культурі виносить принт Лізи Байєр, де горезвісна четвірка балерин «бальшого театра» виступає кардебалетом до соло z-техніки.

Не передати словами, скільки горя приніс рік війни нашому народу. Згадуємо, які чудові люди пішли на той світ, життя яких миттєво перервало безжальне лезо ворога, про що говорить робота Анни Маляренко. Чимало творів присвячено втраченим радощам дитинства (принти Дарії Дикалюк, Дарини Денеж, Єлизавети Лютенко).

Понівечені жіночі долі з недоспіваними піснями й ненародженими дітьми викликають сердечний щем й водночас гнів на наглу агресію (роботи Олександри Грантковської, Ангеліни Журавель, Наталії Ломаєвої, Меліси Лугової). Переживаємо непевний і моторошний стан разом із нашими людьми в окупації (твори Єлизавети Кротової, Олександри Кулішенко, Анастасії Кураш).

Камертоном експозиції, що визначає загальне співчуття до жертв війни, є робота Андрія Будника, куратора, викладача, наставника багатьох учасників виставки, які підхопили висловлену ним концепцію:

«Війна в центрі Європи у ХХІ столітті це:

– за межами розуму;

– за межами людської свідомості;

– за межами людських можливостей;

 – за межами життя в бік смерті;

– за межами цивілізації;

– за межами кордонів, країн і континентів.

Візуалізацію всіх цих аспектів намагаються показати в техніці колажу і фотомонтажу молоді українські митці-дизайнери…».

Для створення колажу А. Будник провів візуальну аналогію між фотографією чоловіка, закатованого орками в Бучі (у варіанті негативу), і картиною ХV сторіччя Андреа Мантен’ї «Мертвий Христос», над ранами якого плачуть три люблячі жінки. Вінок мучеництва поєднує два зображення та викликає подвійне співчуття.

Цитування творів світової класики вдало використала у своїх творах Ганна Новицька, щоб привернути увагу громадськості до порятунку України. Маркерами нашої національної символіки та військової іконографіки вона позначає деталі відомих шедеврів Густава Клімта, Едварда Мунка, Вінсента Ван Гога, Яна Вермера, Сальвадора Далі та інших. Її епатаж порушує байдуже споглядання відомих творів і акцентує увагу на сучасній проблематиці. Так, за картиною «Народження Венери» Боттічеллі розгортається такий наратив: юну Україну ліворуч підтримує алегорія Польщі із своїм прапором, хоча лихі вітри, що праворуч, з російським триколором, зловісно намагаються нашкодити їй.

Оптимістичним поглядом у майбутнє наповнений постер Тетяни Тоцької «Мрійте про велике», на ньому художниця, дивлячись на руїни, малює на мольберті гарний новий будинок. Не зайве нагадує принт Катерини Сіроштан «З кордонів починається країна» про те, якою повинна бути мапа України для всього світу, відновлення й цілісність якої виборюють славетні ЗСУ.

Серія колажів з чотирьох аркушів «Під небом війни» відомої української художниці Олени Голуб (Київ-Каліфорнія) створена у змішаній техніці з використанням власної графіки, трансформованої фотошопом, і фотодокументів війни, взятих з Інтернету. Художниця надає значення співвідношенню зображень орнаментально ритмізованого всесвіту і жахливих сцен, які порушують гармонію неба й землі. Сяюче та барвисте середовище ніби розчиняє кіптяву прикрих артефактів, включно з руйнаціями, могилами, здичавілими тваринами, що харчуються трупами тощо, і, зрештою, домінує віра в перемогу краси й світла над ними.

Загалом експозиція «Рік незламності» відтворює широкий спектр думок та переживань у цікавій експресивній манері медіаарту. Куратори вирішили доцільним продемонструвати її також за кордоном, адже в Європі ще недостатньо добре знають і відчувають, що саме відбувається в Україні. Основну частину виставки під назвою «За межами» згодом презентуватимуть у Німеччині.