UKRAINE AND THE WORLD

На кафедрі міжнародних відносин пройшла щорічна міжнародна науково-практична конференція «Україна і світ». Велика кількість провідних українських і закордонних дипломатів, експертів, аналітиків, політологів, економістів, культурологів, правозахисників, науково-педагогічних працівників, студентів-міжнародників зібралися в онлайн-форматі, щоб обговорити тему «Культурна дипломатія як інструмент зовнішньої політики України».

Мета та головні ідеї заходу: культурна дипломатія як інструмент України; зовнішня політика; нова публічна дипломатія: цифрова дипломатія України; культурна дипломатія як форма, міжнародне спілкування.

Вітальне слово виголосила завідувачка кафедри міжнародних відносин, докторка політичних наук, професорка Інна Костиря: «Рада, що ми розпочинаємо плідну роботу на вже традиційній конференції «Україна і світ». Cьогодні серед учасників заходу: ректори українських і закордонних закладів вищої освіти, наші партнери з Лондона, високоповажні гості Надзвичайні і Повноважні Посли, які представляють Україну за її межами, а також дипломати країн Європейського союзу та багатьох держав світу, котрі мають представництва в Україні.

Ми переживаємо війну, і для нас кожна така зустріч є неймовірно важливою, тому що це майданчик, де ми можемо поспілкуватися, висловити свою позицію і думку, напрацювати нові перспективи, розробки і надбання. Для нас це є абсолютно важливим фактором, тому що багато років тому університет культури визначив для себе вектор культурної дипломатії, і ми разом із професорсько-викладацьким складом кафедри міжнародних відносин активно над цим працюємо. Залучаємо студентів, щоб вони набували знань саме з культурної дипломатії. Нині це має вагоме значення. Важливий фактор, що ми навчаємо саме молодь, бо освіта і культура є головними чинниками розвитку держави.

Неймовірно приємно відкривати конференцію, яка багато років тому була започаткована нашим університетом. І, як правило, після її завершення ми всі набуваємо нових горизонтів і бачень. Бажаю всім учасникам цікавої та результативної співпраці».

До слова долучився ректор Київського університету культури Володимир Пилипів: «Гордий з того, що ми з вами, незважаючи ні на що, тримаємо освітній фронт, який, як на мене, є не менш важливим. «Україна і світ» як ніколи актуальна назва цієї конференції, оскільки Україна стала для всього світу не тільки символом, а й реальною дієвою силою в боротьбі зі злом. Як історик я з усією впевненістю можу сказати, що у всесвітній історії ще не траплялись випадки, щоб масштабні війни закінчувались тільки на полі бою. Тому є вкрай важливим завданням для усієї дипломатичної світової спільноти зробити все можливе й неможливе, щоб Україна якнайшвидше здобула перемогу й справедливий для нас мир. Бо це буде перемога не тільки для України, це буде перемога всього цивілізованого світу. Надважливо, щоб цивілізований світ об’єднався навколо України, й у цьому велика заслуга дипломатичного фронту».

Модераторкою міжнародної науково-практичної конференції стала кандидатка культурології, доцентка Марина Шевченко, яка відкрила першу дискусійну панель «Культурна дипломатія як інструмент зовнішньої політики України»: «Культурна дипломатія наразі набула нового значення, вона стала одним із форматів донесення правди про Україну та жахливу війну. На мою думку, культурна дипломатія є своєрідним голубом миру, який об’єднує нас і, незважаючи на всі виклики, дає нашому фронту порушувати питання надзвичайно важливі для нас і нашої країни.

Із вдячністю наголошую, що до конференції долучились представники таких країн, як: Італія, Велика Британія, Бразилія, Латвія, Угорщина, Литва – наші друзі, які підтримують нас у цей буремний час».

Першим спікером дискусійної панелі був Надзвичайний і Повноважний Посол Бразилії в Україні та в Молдові за сумісництвом Нортон де Андраде Мелло Рапеста. Він акцентував на важливості проведення даного заходу, згадав нещодавню заяву Президента Зеленського, який наголосив, що Латинська Америка – це пріоритетний напрям для міжнародних зв’язків, та поділився, що, проживши в Україні вже 2,5 роки, багато хорошого навчився, пізнав нашу культуру, традиції, цінності, став частиною великої української родини.

Наступного до слова запросили великого друга України, володаря премії «Людина року в дипломатії», Надзвичайного і Повноважного Посла Латвійської Республіки в Польщі Юріса Пойканса: «Попри війну світові зірки підтримують Україну, маємо синьо-жовтий прапор у кожній країні, українську символіку. На мою думку, потрібно будувати справжню культурну дипломатію вже після війни. Нині необхідно отримати справедливий мир, перемогти, стати частиною ЄС і НАТО.

Раніше європейці мало що знали про Україну і розглядали її через призму росії. Це саме було і в Латвії. Тому постає питання: як донести всьому світу те, що Україна має унікальну історію й культуру. Треба працювати в європейському напрямку. Коли буде відчуття, що Україна це частина Європи, її інтеграція проходитиме набагато швидше. Тому, звісно, культурна дипломатія грає велику роль. Президент Зеленський є символом України, ЗСУ є символом України. Євробачення – теж своєрідний символ. Футбол український. В Європі це провідний вид спорту. Тому слід працювати із символами. Україна має унікальний культурний потенціал. Варто показувати все, чим ваша країна відрізняється від рф. Зараз відбувається повернення України до культурного поля Європи».

Посол з особливих доручень з питань відновлення України Артем Рибченко підтримав думку пана Юріса і зауважив, що культурна дипломатія – це певна soft power. «Нам справді є, що сказати світу. Ми повинні захищати нашу культуру, рухатись вперед. Маємо робити командну роботу у просуванні нашої держави. Готовий спільно розвивати напрямок культурної дипломатії і відновлення України».

Професор, доктор філософії, MBA, академічний директор Лондонської бізнес-школи «Apsley» Себастіан Фуллер із цікавістю приєднався до обговорення: «Радий бути присутнім. Головне завдання – продовжувати будувати позитивний прогресивний імідж України. Після війни, коли Україна буде відбудовуватись, країни Америки підтримуватимуть вас у цьому як фінансово, так і людським ресурсом. У Президента вашої країни потужна кваліфікована та досвідчена команда, яка також працює над іміджем України. Бажаю вам успіхів і молимося за вас, найкращі побажання з Лондона».

Директор Департаменту стратегічного менеджменту та аналізу Міністерства закордонних справ Литви Маріус Януконіс, у свою чергу, наголосив, що культурна дипломатія є дуже потужним інструментом міжнародних зв’язків в звичайних умовах, але більш важливе значення це має зараз. «Українська дипломатія і Міністр Закордонних Справ Дмитро Кулеба дуже добре розуміють значення культурної дипломатії, ця лінія дуже вагома. Важлива і неформальна культурна дипломатія, робота в тих регіонах, де Україну знають менше, зокрема в Африці, Азії, Південній Америці. Це важливо в боротьбі з дезінформацією і російським наративом, який полягає в тому, що Україна не має власної історії та культури й не відрізняється від росії. Вони можуть не розуміти українську ідею або ж просто мало знають про Україну. Я вважаю, що культурна дипломатія потрібна і під час війни. Я дуже вірю в культурний і творчий потенціал України!».

Взяв участь у конференції й генеральний директор Українського інституту, експерт з культурної дипломатії, менеджменту культури, маркетингу і комунікацій Володимир Шейко. «Українська мова, культура роблять нас суб’єктними, вирізняють серед інших народів. Ми провели чимало заходів у різних країнах, охопивши понад 350 мільйонів людей. Через подібні комунікації ми розкриваємо нашу країну для всього світу».

В. Шейко додав, що за минулий рік Україна отримала найбільшe балів серед усіх країн світового рейтингу м’якої сили «Global Soft Power Index», посівши 37 місце зі 121 у загальному підсумку і 19 місце за рівнем впливовості. Це міжнародне дослідження сприйняття національних брендів, яке проводить Brand Finance, охоплює 100 тисяч респондентів. Для порівняння в 2021 році Україна займала 61 позицію. Індекс показує здатність впливати на інших за допомогою привабливості та переконання, а не примусу та сили. Серед досліджуваних показників зокрема впливовість, впізнаваність та репутація країн. Завдяки успішному застосуванню дипломатичних інструментів Україна увійшла до 20 найвпливовіших держав світу. Минулого року Україна посідала 45 місце у рейтингу впливовості. За показником впізнаваності Україна піднялася з 47 на 14 місце. Це безпрецедентний ривок завдяки нашим цінностям свободи й людяності. «Культурна дипломатія бореться з образом неокресленості, невизначеності, невідомості. Саме через культуру Україна може набути виразності».

Кандидат історичних наук, заступник директора з наукової роботи Костянтин Крайній (Національний заповідник «Києво-Печерська Лавра») упродовж онлайн-заходу зазначив, що культурна дипломатія – це практична площина для заповідника Києво-Печерської Лаври. Зараз нарешті позбуваються наративу, що культура була російською, московською. Нас у майбутньому чекає велика робота зі збереження релігійної спадщини.

Начальник відділу публічної дипломатії Міністерства Закордонних Справ України Ореста Старак, долучившись до конференції, наголосила: «Ми мали донести світові про російську агресію, зробити це швидко і доступними методами, так, щоб достукатись до сердець, підсилити наші позиції на зовнішньополітичній арені та допомогти Україні. Ізоляція росії, закриття пропагандистських каналів, російських культурних центрів як осередків російської пропаганди є пріоритетним для нас. Важливою складовою нашої роботи стала благодійність. Насправді світ не так багато знає про нашу самобутню культуру, про українців і що ми можемо запропонувати. Існує чимало стереотипів, що українська культура – це частина російської культури. Тому маємо ламати цю пропаганду і розповідати правду».

Доктор філософії, науковий співробітник Університету Дебрецена (Угорщина) Шандор Фьольдварі повідав, що українська громадянська культура відрізнялась від російської й була дуже європейською ще за часів братств, які, до слова, були унікальним явищем. Рівень мистецтва книг на теренах України у 16 столітті був на рівні європейської культури, завдяки українським братствам. Навіть російський історик Сидоров писав про це у своїх працях.

Доктор філософії, кандидатка політичних наук, науковий співробітник Інституту історії імені А. Бакіханова з Національної академії наук Азербайджану Парвана Мустафазаде підготувала доповідь на тему: «Роль Гейдара Алієва та Леоніда Кучми у формуванні азербайджано-українських відносин (1993-2003)». У своїй промові науковиця розповіла, що важливість дослідження азербайджано-українських відносин в контексті діяльності експрезидентів зумовлена тим, що двосторонні відносини завдяки активній зовнішній політиці цих лідерів досягли рівня стратегічного партнерства. Саме тому їх основною заслугою було те, що ці відносини набули нового імпульсу і стали важливим етапом у побудові міцної дружби. За словами пані Мустафазаде, нині між двома державами є широкі можливості з розвитку взаємовигідної співпраці в політичній, економічній, паливно-енергетичній сферах. Україна та Азербайджан завжди мали схожі позиції з багатьох міжнародних питань. Історично склалось так, що період президенства Гейдара Алієва збігся із правлінням Леоніда Кучми. Обидва лідери мали хороші, дружні відносини про що свідчать зустрічі, перемовини та листування на офіційному рівні.

Дипломатичні відносини між Україною та Азербайджаном були встановлені 6 лютого 1992 року. Посольство України в Баку функціонує з 5 травня 1996 року, а Посольство Азербайджану в Києві відкрито 12 березня 1997 року.

Міцний фундамент дружби продовжує існувати навіть сьогодні, коли Україна переживає тяжкі часи у війні з росією. Азербайджан підтримує територіальну цілісність України, аргументуючи позицію, що кожна держава має право на свою соборність, незалежність та мирне небо в цивілізованому світі.

Після виступів усіх спікерів у першій дискусійній панелі Марина Шевченко подякувала гостям за змістовні і цікаві доповіді та щирий інтерес до проблем України. Після чого розпочались друга й третя дипломатичні панелі на теми: «Нова публічна дипломатія: цифрова дипломатія України» та «Культурна дипломатія як форма міжнародного спілкування».