Майстер-клас з народно-сценічного танцю від Ольги Яценко
На факультеті хореографічного мистецтва тривають зіркові майстер-класи і зустрічі з топовими балетмейстерами, художніми керівниками танцювальних колективів, засновниками шкіл і студій танцю, видатними митцями. Нещодавно відбувся майстер-клас з народно-сценічного танцю заслуженої артистки України, лауреатки мистецької премії «КИЇВ» у галузі хореографічного мистецтва ім. Павла Вірського, художньої керівниці та головної балетмейстерки дитячо-юнацької хореографічної студії ім. М. Коломійця «Щасливе дитинство» Ольги Яценко.
Декан факультету хореографічного мистецтва Ольга Бігус, яка завітала на майстер-клас з народної хореографії, акцентувала увагу передусім на важливості національної самоідентифікації студентів через мистецтво та збереженні й популяризації українських традицій.
«Із першого курсу ми звертаємо увагу молоді як майбутньої мистецької еліти України на необхідності в її творчості саме українського танцю, тому сьогодні не тільки популяризуємо українську хореографію, українські традиції, українське мистецтво, а й закликаємо студентство до національної самоідентифікації через мистецтво.
Україна єдина, але різноманіття регіональне, в першу чергу, якраз й ідентифікує ту чи іншу етнографічну групу. Ну, скажімо, Центральній Україні притаманні танцювальні елементи з чумака чи метелиці. У гуцулів дуже популярні дрібушки, переступання, і, до речі, все це відображається також і в музичному матеріалі, тобто ми слухаємо музику і чітко розуміємо, що це, наприклад, гопак або коломийка, яку танцюють у Західній Україні, чи це Поліська полька, чи це Подільський козачок, чи це Донецька полька, танець Донбасу», – сказала Ольга Бігус і представила молоді зіркову балетмейстерку.
Для вивчення з неймовірного регіонального різноманіття народної хореографії Ольга Леонідівна обрала український танець Середньої Наддніпрянщини, Центральної України, що є базовим в українському народно-сценічному танцювальному мистецтві.
У запропонованій комбінації студенти поєднали лексику з гопака і козачка, а це мотузочка, голубець, падебаски, тинки, доріжки, бігунець, головний хід по колу.
«Українська народна хореографія – одна з найскладніших технічно у світі, вона є дуже багатоманітною, неповторною, унікальною. У танцювальних образах розкриваються національний характер народу, побутові особливості і явища природи, які у поєднанні з технікою, надають українському танцю самобутності й колориту, – розповіла О. Яценко.
Спочатку молодь відтворювала різні рухи, властиві обраному стильовому напряму, оберти, стрибки, кружляння, а потім складні вигини та повороти, щоб яскравіше відобразити енергію народного танцю. Окрему увагу Ольга Леонідівна звернула на координацію рухів і виразність виконання.
«Танець Центральної України характеризуються широкими рухами, ніж зазвичай, розлогими, із просуванням», – коментувала хореографиня.
Розучували комбінацію в живому музичному супроводі, який підкреслює ритм і темп танцю. Акомпанував танцівникам на баяні Олександр Аксьонов, провідний концертмейстер кафедри народної хореографії. Творчий потенціал Олександра Борисовича реалізується у написанні музики та низки музичних обробок для майстер-класів народно-сценічного танцю, танцювальних етюдів, хореографічних постановок.
Після вивчення окремих елементів, виконавці поєднали їх у складніші хореографічні комбінації. Це дозволило створити більш динамічну та виразну інтерпретацію народного танцю Середньої Наддніпрянщини.
Задоволена сумлінністю студентів, натхненням, з яким вони чітко відтворювали всі рухи, Ольга Яценко побажала їм «наполегливо продовжувати навчання, пізнавати більше нового і вдосконалювати власну майстерність».
