Українська душа народного танцю Віктора Литвиненка

«В українського танцю – душа народу», – переконаний балетмейстер Віктор Литвиненко, досвідчений і талановитий педагог факультету хореографічного мистецтва, який уже понад 30 років навчає студентську молодь університету культури майстерності народної хореографії, відчувати і жити на сцені. Він не просто викладач, а митець, який дарує свою любов до автентичного танцю українців, розкриваючи щоразу його унікальність, велич і неповторність.

Студенти-народники із захопленням чекають на майстра, якому щоразу вдається віртуозно поєднувати танцювальну техніку й акторську майстерність, образність мислення, створюючи яскраві композиції.

Улюбленій професії Віктор Андрійович присвятив майже 60 років, спочатку працював артистом балету Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України, який на той час очолював видатний український хореограф Павло Павлович Вірський, і згодом був названий на його честь, потім педагогом і хореографом-постановником, автором міжнародних семінарів з українського танцю в Україні, Канаді та Франції.

«Коли під час репетицій заходив Павло Вірський, всі одразу виструнчувались, абсолютна увага тільки на нього, а потім був танець. Панувала дивовижна атмосфера співтворчості. Ми виходили із зали окрилені, не помічали нічого сірого довкола, бо знали, що зробили щось велике. Йшли по життю з тим, для чого народились, для чого живе наш край, рідна Україна, а народний танець – це і є Україна», – зауважив балетмейстер.

А нещодавно Віктор Андрійович Литвиненко презентував майстер-клас з української народно-сценічної хореографії першокурсникам факультету хореографічного мистецтва, запропонувавши для вивчення елементи народного танцю Центральної України.

Студентська молодь оваціями вітала майстра сцени і творчого наставника. А Ольга Бігус, до речі, в минулому студентка Віктора Литвиненка, нині декан факультету хореографічного мистецтва, подякувала улюбленому викладачеві за його добре серце, талант, багаторічну сумлінну працю в університеті культури і любов до українського мистецтва.

Зустріч була по-особливому теплою й радісною, відчувались сердечна прихильність, почуття доброти і вдячності.

«В основі народної хореографії – традиції, які заклали наші пращури, культура і побут українського народу, обрядовість, народна героїка, праця, відтворення явищ природи, фольклорний танець, який уже стали забувати, але потрібно звертатись до історії, її глибини, з неї черпати і національний колорит, і той танець, який іде від наших дідів-прадідів, бо вони танцювали його серцем і душею», – розповідав студентам Віктор Андрійович.

Упродовж майстер-класу опановували тиночки, притупи, вірьовочку, падебаски й інші елементи народного танцю Центральної України.

«Головне – не рухи, а характер й академічність виконання. Народному танцю притаманні образи мужніх і хоробрих хлопців, які готові захищати рідну країну, а милі й грайливі дівчата, майбутні берегині родинного вогнища, завжди під захистом своїх козаків.

Найпопулярніші танці центральних областей України – гопак, козачок, метелиця, повзунець, запорожці. У чоловічому танці переважають присядки, підсічки, повзунці, високі тинки, кабріолі, розніжки, млинці й інші рухи. Лексика жіночого танцю передбачає різновиди доріжок, голубців, тинків, вірьовочок, підбивок та обертів», – акцентував хореограф.

Усі рухи неймовірної авторської комбінації майстра студенти виконували в музичному супроводі Олександра Борисовича Аксьонова – провідного концертмейстера кафедри народної хореографії. Його мелодії емоційно вплітались у танець і надихали чутливими переливами.

За словами Віктора Литвиненка, зміст танцю завжди пов’язаний із музикою, яка має виконуватись на давніх народних інструментах.

Виняткову увагу студентської молоді Віктор Андрійович зосередив на акторській майстерності в народному танці, бо це передусім передача образу. «Намалюйте щось собі від душі, от тоді це танець. І, сидячи в залі, людина побачить, що дія відбувається, немає пустоти. Коли робиш рух і вкладаєш у нього якусь думку, глядач може й не знає, яка та думка, але розуміє, що це щось цікаве. Так і танець може бути безсюжетний, але в ньому є задум, емоція. Для чого ми робимо цей рух, що хочемо сказати людям, ось головне, а вже потім техніка й рухи».

Важливими у творчості, на думку викладача, є мотивація, бажання розвиватись, удосконалювати щодня набуті навички.

«Я в першокурсників запитую, де ваша зірочка? Відповідають не всі. Онде вона, кажу, на самому вершечку! От поставте собі ціль – я стану балетмейстером найкращого театру, відомого ансамблю, і йдіть до неї. Навчайтесь не для оцінок! Удосконалюйте майстерність день-у-день! Спочатку вам вдасться танець, потім ви створите постановку, а далі і власну програму», – зазначив Віктор Андрійович.

Авторська композиція з народно-сценічного танцю Віктора Литвиненка вийшла запальною, з гордим українським характером, який яскраво проявили і парубки, й дівчата, додавши життєрадісності, тонкого народного гумору і щирості.

«Ви маєте жити танцем, спільною ідеєю, бути згуртованими у творчості, бо якщо людина живе, а не існує, має енергію, мотивацію, в неї буде і щастя, й успіх. Для артиста це важливо», – звернувся балетмейстер до студентів-хореографів.