Театральний показ «Слідами голоду»

До Дня пам’яті жертв голодоморів 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років студенти кафедри режисури та майстерності актора факультету театру, кіно та естради підготували театральний показ «Слідами голоду».

Режисеркою постановок була викладачка кафедри, художня керівниця «Чесного театру» Катерина Чепура, яка відзначила важливість заходів на тему трагічної історії України для нових поколінь творчої інтелігенції.

Креативні інсценізації створили першокурсники художніх майстерень Ірми Вітовської-Ванци, Катерини Чепури, В’ячеслава Довженка, Марини Сороки, змалювавши історії з реального життя зморених і закатованих голодом українців, безневинно знищених злочинцями тоталітарного режиму.

За режисерським задумом учасники дійства перебували весь час на сцені в білому одязі, уособлюючи жертви голодоморів, які, щойно з’явившись, за якусь мить зникають у безкінечність, а нові постають перед страшним судом знову.

«Ми використали білий колір, який підкреслює образи невинно убієнних жертв. Ці люди могли мати світле майбутнє і чудове життя, але його підступно й підло забрали», – поділилась режисерка Катерина Чепура.

Головними дійовими особами показу були Голод, що все поглинає, його сутність емоційно втілили актори-першокурсники Анастасія Заморока, Світлана Волошина, Софія Петрів, Ілля Клименко та Олександра Процевська; і Смерть, її образ оригінально відтворила акторка Лілія Умрихін.

Одіозним персонажем став кривавий диктатор Йосип Сталін (актор Сезонтій Попович), який на тлі мільйонних трагедій, створеного ним же геноциду, декламував гасла про світле і прекрасне майбутнє народу.

Про важкий психологічний стан Гриця Летючого і його доньок, доведених до неймовірного відчаю через голод, проникливо розповіли викладачка Ганна Сухомлин і студенти-актори в авторській інсценізації на основі новели Василя Стефаника «Новина».

Під час показу «Слідами голоду» талановиті актори прагнули передати весь біль, розпач, страждання, які довелось пережити українцям упродовж першої половини 20-го століття, знаходячись у лещатах радянського терору. Ключовим меседжем театрального заходу стало вшанування пам’яті жертв геноциду, боротьба за відновлення історичної правди й справедливості в Україні, бо ми, українці, маємо усвідомлювати, з ким і за що боремось нині, аби ніколи не стояти на колінах перед ворогом, який називав себе братнім народом.